Погоня за ветром
Валерия
Сегодня книги пылятся на полках, Сегодня вокзалы бывают пусты, Форфор на помойке блестает в осколках, А люди друг с другом порой холодны. И нравственность вовсе не ценется в мире. Что мерзостью было - искусство теперь. Границы морали раздвинули шире, Но ведь не уменьшилось время потерь. Деньги, еда, развлечения, работа - Они теперь боги людей как никак, А раньше ценились семья, дом, природа, Сейчас же, духовность уходит во мрак. Уходит всё то, что ценилось веками, Погоня за модой вошла в нашу жизнь. Слава людей завлекает силками, Прибыль - наживка для тех, кто не спит. Забыв о спокойствии, деньги считая, Гонимые ветром, теряют свой сон. Ищут, находят, в конце всё теряя, Об этом ещё говорил Соломон.
2021-08-13 09:45:34
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Алина
😍👍🏻
Відповісти
2021-08-13 10:14:41
1
o_oj
😍😍😍
Відповісти
2023-08-27 12:58:37
1
Інші вірші поета
Бабушке... Снег До конца Фальшивый танец
Інші поети
Уля
@ulya666
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11445
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1717