- Залишайся сильною. - прошепотіла собі дівчина, повертаючи пістолет здивованому грубіяну. Колись Оріана була такою, як Мія - вміла за себе постояти, однак після зникнення сестри більше не змогла тренуватись і закрилась в своїй кімнаті, малюючи в книжечці чудернацьких монстрів і описуючи власне нудне життя.

- Я хочу все обдумати, побути одна. Я обіцяю не втікати, просто залиш мене. - почала панічно переминатись з місця на місце Оріана. Їй здавалось, що її тіло зараз згорить, зотліє просто на місці. Вона просто перетворюється на тліючу вуглину, не в силах більше боротись. - Залиш мене! - крикнула вона і просто перебігла вулицю, вбігаючи у перший же дверний пройом. Хлопець все ж послідував за нею, однак входити не став, щоб дати їй час побути одній.

Легені відмовлялись працювати і Оріана почала хапати повітря, впавши на коліна. Вона оглянула тіло, вкрите синцями та витерла першу сльозу, потім ще і ще. Її емоції брали верх, не даючи ясно мислити, і тоді вона зробила те, що завжди їй допомагало опанувати бурю. Вона дістала записничок та олівець і взялась писати все, що приходить в голову. Лише одна сторінка в день - золоте правило блокнота більше не існувало для неї. На третьому аркуші вона намалювала сестру із зіркою, в серці у неї був отвір від кулі. Оріана не помітила, як весь цей час ридала, даючи волю почуттям. Скрутилась клубочком, прижимаючи до серця записник і закривши важкі повіки.

Прийшла в себе дівчина від удару в спину. Сестра прийшла до неї, розлюченими і ображеними очима оглянула, тримаючись за груди, з яких ллється чорна кров.

- Ти вбила мене. Вбивця!

Її обличчя змінилось, стало сірим і розмитим. Вона підняла Оріану за шию і міцно зжала долоню.

- Мія, Мія, будь ласка, я прошу , зупинись. - прохрипіла вона, однак її не хотіли слухати.

Сестра відпустила ту, коли вона вже ледь була при свідомості. Однак дівчина опинилась раптом в кріокапсулі. Спочатку Оріана не зрозуміла, що сталось, повернула голову вбік і побачила ту дівчинку, котра перша вирішила піти в сон. Її капсула наповнилась газом сірого кольору. Сочатку нічого не було видно, але крізь туман вона побачила, що дівчинка намагається вибратись, б'ється об скло, шукає вихід, однак через кілька секунд обм'якає. Газ розсіюється і перед Оріаною постає страшна картина - шкіра дівчики згоріла, оголюючи м'язи. Раптом труп повертає голову до неї і самими лише зубами каже: "Біжи!".

Все ж Оріана нарешті прийшла до свідомості, та вже не у кріокамері, а в автомобілі, що неспішно пробирався вулицями. На задньому сидінні вона лежала одна. Попереду сиділи двоє хлопців, а на водійському місці - Кеп та Свен.

- І що ти думаєш, цей пес таки подох у страшних муках. Його наші, як решето перемололи. - жваво розповідав Кеп історію, коперсаючись у якомусь приладі.

- А пам'ятаєте, як на поза минулій вилазці Цербери обікрали Південників? Там у рабство половина групи потрапила, особливо дівчата. - жалівся грубіян.

Оріана розслаблено лягла та оглянула руку. На ній виднілась нова пов'язка. Цікаво, чому вона вчора відключилась. Думати про майбутнє більше не хотілось. Вона вирішила проаналізувати слова хлопця про дітей, якихвбивають через гени, стійкі до радіації. Якщо Мія вийшла на поверхню, чи не означає це, що у неї також був подібний ген? Чи все ж вона не була на поверхні, а так, як сама Оріана, могла загинути у кріокамері. Скільки запитань водночас з'явились. Це зводило дівчину з розуму. Її переповнювали почуття безвиходдя і розгубленості. Все її життя раптом змінилось за один день. Цікаво, як там батьки. Чи знають вони, що її викрали. Напевне думають, що вона спить і навіть не здогадуються про все, що зараз з нею відбувається.

Від цих думок вона вкотре відключилась. У голові страшенно паморочилось від голоду. Вона ледь пам'ятала, як прибула з ними на місце, як її тягли довгими коридорами десь у підземеллі. Далі знову відключка.

Медичний блок. Автомобіль з новими пацієнтами нещодавно прибув. Дівчина у задовільному стані, схоже, що одна з бункерних, якщо хлопцям вдалось виконати завдання. Численні гематоми, жар, можлива інфекція від колотої наскрізної рани лівої долоні, стопи в дрібник пораненнях, гематома на обличчі, загальна виснаженість. Кістки на перший погляд у нормі. Хлопця відправили на стіл, щоб зашити глибокі пошкодження тканин. Вчора також прибули двоє, один не дотягнув і до ранку, іншій пощастило більше, життєво важливі органи вціліли.

Бункерну поселили в палату. Кілька раз вже приходила до тями за добу. В цілому стан стабільний, лише довелось взяти аналізи, щоб виключити зараження крові. Приходив Бос, щоб дізнатись її стан. Не часто його тут побачиш. Цікаво, для чого вона йому потрібна? Лікар не міг відігнати і ще одного відвідувача. Юнак на ім'я Деніель, що приніс її на руках, вже кілька годин сидів і листав її записник. Хлопець ще сам не розумів, чого так турбується за це набридливе бліде щуреня. Бос вже відчитав кожного за необачність, однак вони ризикували не меньше дівчиська, а отже отримали й зовсім трохи незадоволених вигуків від Головного. Жити буде, тільки потрібен час на відпочинок, казав лікар.