Булінг.
На підлогу капають сльози, Збоку чутно сміх. Руки в синцях побиті, Проноситься знову крик. Один проти цілого світу, Вони ж неначе зграя вовків... Чому так часто плачуть діти? "Я просто не правильний, не такий". "Не хочу, не піду туди" "Вони будуть знов мене ламати". Від цього не можливо вберегти, Але булінг потрібно припиняти! . . . . . . . . . . Захотілося написати такий вірш, адже сама була жертвою булінгу. Всім хто також був, або є в такій ситуації бажаю знайти спосіб припинити знущання і знову жити спокійним життям. Всім печеньок і натхнення ✨🍪✨
2021-12-04 22:02:53
5
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
просто веселка
дякую)
Відповісти
2021-12-08 05:47:23
Подобається
Дени Верн
Красиво
Відповісти
2021-12-11 05:06:20
1
просто веселка
@Дени Верн пасібки 🧡
Відповісти
2021-12-11 06:07:35
1
Інші поети
Michael Mayrain
@Michael_Mayrain
Cristi Cristi
@cristi_sanchez
Diana Zhuk
@diana_zhuk_
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5197
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3184