...
просто веселка
А ті дівчата йшли на вечірку, Хотіли з хлопцями танцювати... Їм підсипали щось у горілку, І вони не могли нічого сказати... А ті дівчата не знали на що йдуть, Хотіли просто веселитись... Та "СаМаВиНуВаТа" їх назвуть, І скажуть, як раніше жити... . . . . . . . . . . . Коментарі до цієї ситуації мене вразили не менше ніж вона сама, адже як не крути то насилля... Та й нагадало мені це пару випадків, як до мене лізли хлопці на підпитку, а коли я на це скаржилась, чула в відповідь "Ти маєш радіти, що на тебе звернули увагу..." і "Сама винувата, спровокувала терпи..." хоча я просто йшла посидіти з однокласниками, в закритому одязі і ні до кого не лізла.
2023-02-02 08:38:50
5
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
просто веселка
@Микола Мотрюк цілком з вами погоджуюсь, форма - це ознака того, що ти сильна, гідна людина...
Відповісти
2023-02-02 15:48:26
1
vlusya
Покидьки 🤬
Відповісти
2023-02-02 19:22:38
1
просто веселка
@vlusya краще й не скажеш 😶
Відповісти
2023-02-02 19:27:01
1
Інші вірші поета
На душі спокій... Маска. Щось на кшталт мотивації. Любов.
Інші поети
Black flower
@_Black_flower
Maks Skalozub
@Max_Skalozub
Полина
@polinassa
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
4139
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283