Дві сестри.
Стоять дві сестри, Погляди їхні злі. Ненависть важко нести - Не поділили вони землі. Легко забути все хороше, А ще простіше зле згадати. Серце давить ця ноша, Погляди не можуть відірвати. Одна з вінком на голові, Друга має пишну косу. В першої очі голубі ясні, А в іншої карі ненависть несуть. В руках однієї шабля, Руки чомусь трясуться. В іншої піднята булава І губи жорстоко сміються. З ясних очей тече сльоза, На сорочці виступає кров. Зрадила її люба сестра, Зламала сестринську любов. Інша ж просто сміється, Вона так довго цього чекала. Пощади ніхто не діждеться, Сестру вона вже зламала. Стоять на пагорбах дві сестри І між ними тече ріка. Дружбу уже не спасти, На жаль, між ними війна.
2021-11-07 08:19:49
5
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
просто веселка
@Сандра Мей але в вас всеодно ПРЕКРАСНІ вірші, і в них немає помилок)
Відповісти
2021-11-07 20:43:35
1
Сандра Мей
@просто веселка в мене не вірші а так поезія без рими. Їх якщо не помиляюсь називають білими віршами
Відповісти
2021-11-07 20:45:07
1
просто веселка
@Сандра Мей всеодно вони ПРЕКРАСНІ. Особливо мені подобається ваша поезія "А кораблі"😅
Відповісти
2021-11-08 07:14:12
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1070
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1533