Кіточка
Кіточка маленька, тендітна, Пестлива ніжна і спритна. Водночас сильна й жорстока, Б'ється за життя і свободу. Бігає за сусідським котом, В очах її завжди палає вогонь. Ніби в неї все гаразд Та рано чи пізно настане чорна пора. Кіт найде іншу пестливу і ніжну Забудуть сусіди давати киці їсти. Закриють її в притулку у клітці, Згаснуть в очах її іскри. Так іноді і в людей, Приходить до них судний день, Проте вони можуть втекти з притулку, Та найти в добрих людей рятунку, Які не забудуть давати киці їсти. Не будуть гасити в очах її іскри. І вона буде знов ніжною і пестливою, Та з іншим котом щасливою.
2021-04-12 21:11:24
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Це мій самий перший вірш, не судіть строго☺️
Відповісти
2021-04-13 06:22:27
Подобається
Irynka Ukrainka
😭
Відповісти
2022-11-15 22:55:31
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2480
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4976