Крига згасає...
просто веселка
А знаєш, сил в мені немає, Як віри і натхнення... Вогонь кригою давно згасає, Мов вечір сьогодення ... А знаєш, я - просто оболонка, В мені - порожнеча... На життя, чомусь вию вовком, Це від реальності втеча... . . . . . . . . . . . . Щось останні дні в мене "хандра", нічого не пишу, нічого не хочеться...
2022-12-16 23:00:59
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Микола Мотрюк
Так... Існування без відчуттів таке нестерпне... а негативні емоції тільки погіршують стан... Але можуть і мотивувати... Та то не завжди, і не зовсім добра мотивація... Буває... Я більше, як півроку нічого не писав... Не хотілося нічого... як вичавлений апельсин...
Відповісти
2022-12-17 05:32:45
1
просто веселка
що вас насмішило в цьому вірші?)
Відповісти
2022-12-17 20:55:57
Подобається
просто веселка
зрозуміло)
Відповісти
2022-12-17 20:57:36
Подобається
Інші вірші поета
Філософія. Ангели Симфонія зла. Щось.
Інші поети
Юрий Voituk
@yura2016_voituk
PinkLilyBlossom
@PinkLilyBlossom
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3266
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2208