Крик душі.

просто веселка

Я стараюсь кожному допомогти, Завжди дарую усмішку. Та коли плачу, кажуть "іди". Невже я не потрібна світу? Так багато маю "друзів", Але гуляю я одна. "Навіки в радості і тузі", До сліз доводять ці слова. . . . . . . . . . У автора почалася трішки чорна полоса, тому вірші будуть виходити рідше. Але це не надовго. Всім натхнення і печеньок ✨🍪✨

2022-01-14 20:14:19

6

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

просто веселка

максимально вам ПАСІБКИ 🧡

Відповісти

2022-01-14 22:08:06

Подобається

Володимир Мельник

Потрапляючи до темної смуги, головне не зупинятися, а навпаки, прискорити свій крок, щоб швидше її перейти. Мудрі кажуть, що найтемніша ніч перед світанком. Тому вище носа і ВПЕРЕД!

Відповісти

2022-01-15 05:14:26

1

просто веселка

@Володимир Мельник дуже вам дякую за підтримку)

Відповісти

2022-01-15 06:20:21

2

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10909

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

21

1533