Без назви...

просто веселка

Я мрію стати героєм, Лікувати поранені душі... Та не можу стати собою, Відпустивши власні муки. Я мрію серця зігрівати вогнем, Хоча власне давно - розбите... Люди не люблять самих себе, Скільки марних сліз пролито..

2022-11-22 21:39:13

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Микола Мотрюк

@просто веселка Це ще добре, якщо в собі... Бо, зазвичай, шукають недоліки в інших, і, віднайшовши їх, постійно про це нагадують... можуть ще й гіперболізувати... А самі вони - мало не святі... хоч до рани прикладай... Ми живемо в епоху нарцисизму...

Відповісти

2022-11-22 21:52:21

Подобається

просто веселка

@Микола Мотрюк ну мої знайомі майже завжди жаліються "він такий класний, не те що я". Нарцисів теж багато і це проблема, але надмірна самокритика теж не добре. Хоча ви наштовхнули написати мене вірш про нарцисизм, щиро вдячна

Відповісти

2022-11-22 21:58:01

2

Микола Мотрюк

@просто веселка Нема за що...

Відповісти

2022-11-22 22:00:47

1

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16712

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1849