Без назви...
просто веселка
Я мрію стати героєм, Лікувати поранені душі... Та не можу стати собою, Відпустивши власні муки. Я мрію серця зігрівати вогнем, Хоча власне давно - розбите... Люди не люблять самих себе, Скільки марних сліз пролито..
2022-11-22 21:39:13
5
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Микола Мотрюк
@просто веселка Це ще добре, якщо в собі... Бо, зазвичай, шукають недоліки в інших, і, віднайшовши їх, постійно про це нагадують... можуть ще й гіперболізувати... А самі вони - мало не святі... хоч до рани прикладай... Ми живемо в епоху нарцисизму...
Відповісти
2022-11-22 21:52:21
Подобається
просто веселка
@Микола Мотрюк ну мої знайомі майже завжди жаліються "він такий класний, не те що я". Нарцисів теж багато і це проблема, але надмірна самокритика теж не добре. Хоча ви наштовхнули написати мене вірш про нарцисизм, щиро вдячна
Відповісти
2022-11-22 21:58:01
2
Микола Мотрюк
@просто веселка Нема за що...
Відповісти
2022-11-22 22:00:47
1
Інші вірші поета
Серце. Знову про війну... Не така як усі... Типу "Авангард".
Інші поети
GOJO SATORU
@_Genya_Honey_
Janocska
@Janocska
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14298
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1910