Квіти надії...
Світ зжирають пандемії, Люди страждають від депресій... Розквітають милі квіти, На могилі жертв репресій... Світ страждає від постійних війн, Люди самі себе вбивають... Розпустилась квітка на пару днів, А потім її зривають... В світі завжди різні катастрофи, Є жертви і трагедії... Ростуть косиці під заводами, Прям символи в поезії... А люди шукають суть, І при цьому нищать життя... А квіти і далі, і далі живуть, Як і моя віра в людське каяття!
2023-01-10 22:48:31
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Натока.
З усіх віршів про війну у людей, це був перший , який мені сподобався.
Відповісти
2023-01-11 18:30:25
1
просто веселка
@Натока. Рада, що вам сподобалось
Відповісти
2023-01-11 19:19:19
1
Сузанна Ревич
це так гарно😍
Відповісти
2023-01-12 20:12:19
2
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5469
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1893