Прибийте мене за цей вірш...
. . . . . . . . . . . . . . . Я завжди називаю себе атеїст, Та прошу вибачення у Бога... Священик їсть ковбаси в піст І просить в Ісуса лише допомогу... Студент скидає гроші на дрони, Хоча до стипендії ще - далеко... Депутат кайфує в тихому морі, Думати про війну йому не треба! Учні страждають у школах, Працює нова, шкільна програма! У міністерстві освіти роздори, Зменшення зарплат - це драма... На вулицях всюди п'яниці, Вчені й поети йдуть на фронт... Злодії гуляють біля в'язниці, Життя в Україні - дивне кіно! . . . . . . . . . . Начиталася новин, тікала на вулиці від якогось п'яного мужика, посиділа над уроками свого брата і всьо, мене прорвало...
2023-02-07 21:47:57
12
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Микола Мотрюк
Це все правда... А злодії не тільки ходять повз в'язниці, вони ще й їх утримують, тобто утримуємо ми - звичайні люди, а начальники нічим не відрізняються від самих в'язнів... Хоч іноді й в'язні бувають людянішими... чи, навіть, невинними...
Відповісти
2023-02-07 21:53:34
1
просто веселка
@Микола Мотрюк це доволі сумно, але сподіваюся з часом ця тенденція зникне
Відповісти
2023-02-07 21:54:27
1
UAladdin
Просто прям в серце.. Розумію..
Відповісти
2023-02-08 06:30:15
1
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1521
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1330