Прибийте мене за цей вірш...

просто веселка

. . . . . . . . . . . . . . . Я завжди називаю себе атеїст, Та прошу вибачення у Бога... Священик їсть ковбаси в піст І просить в Ісуса лише допомогу... Студент скидає гроші на дрони, Хоча до стипендії ще - далеко... Депутат кайфує в тихому морі, Думати про війну йому не треба! Учні страждають у школах, Працює нова, шкільна програма! У міністерстві освіти роздори, Зменшення зарплат - це драма... На вулицях всюди п'яниці, Вчені й поети йдуть на фронт... Злодії гуляють біля в'язниці, Життя в Україні - дивне кіно! . . . . . . . . . . Начиталася новин, тікала на вулиці від якогось п'яного мужика, посиділа над уроками свого брата і всьо, мене прорвало...

2023-02-07 21:47:57

12

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Микола Мотрюк

Це все правда... А злодії не тільки ходять повз в'язниці, вони ще й їх утримують, тобто утримуємо ми - звичайні люди, а начальники нічим не відрізняються від самих в'язнів... Хоч іноді й в'язні бувають людянішими... чи, навіть, невинними...

Відповісти

2023-02-07 21:53:34

1

просто веселка

@Микола Мотрюк це доволі сумно, але сподіваюся з часом ця тенденція зникне

Відповісти

2023-02-07 21:54:27

1

UAladdin

Просто прям в серце.. Розумію..

Відповісти

2023-02-08 06:30:15

1

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

1946

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11978