На душі спокій...

просто веселка

На моєму обличчі - шрами, А може то - душа... Давно було розбито ідеали, Давно сама не своя.. На моєму обличчі - сміх, Попри сумні очі.. Мене вже не зламає біль, Такі тихі ночі... На моєму обличчі - тиша, Я тепер - не одна... Обіймаю всіх я ширше, Не знаючи каяття... На моєму обличчі - емоції, Не бачила їх давно... Мені так бракувало гармонії, Життя - тепле кіно...

2022-12-17 22:36:19

10

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

просто веселка

дякую 🧡

Відповісти

2022-12-18 11:55:04

Подобається

Воланд Дарсі

Життя і справді кіно, з неабияким сюжетом, в якому купа радості та болі, але тільки нам під силу обирати фінал :)

Відповісти

2022-12-18 18:34:57

1

просто веселка

@Воланд Дарсі погоджуюсь 💛

Відповісти

2022-12-19 08:22:38

1

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

3300

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12984