Лише ти і душа.
просто веселка
Просто озернись навкруги, Тут - лише тиша і спокій. Лише - співи вітру, шум води І птахи кружляють навколо! Тут лише безкінечність і я, Нарешті ти така щаслива! З тобою заговорила власна душа, Бо самотність її попросила...
2022-10-04 12:13:53
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Cryda Cooper
Як гарно😩✨ Просто чудово, браво автору👏🏻👏🏻👏🏻
Відповісти
2022-10-04 12:15:44
1
просто веселка
@Cryda Cooper Максимально дякую 🧡🫂
Відповісти
2022-10-04 12:18:06
Подобається
просто веселка
дякую ✨☕✨
Відповісти
2022-10-04 12:20:07
1
Інші вірші поета
Я переможу розчарування. ... Файна назва, а знизу особисті думки... Без назви.
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Lucy
@kayla_deyvis
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5701
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12270