Під дощем сльози не видно.

просто веселка

Дощ падає надворі, Під ним сльози не видно. Буря вирує і в мені, Хоч виглядаю так невинно. По обличчю стікає крапля- Вона від дощу чи сльоза? Витирати її просто марно, Адже впаде ще не одна... Так холодно, одяг промок, А я далі по калюжах іду. Хочу позбутись турбот, Хай змиють їх краплі дощу. Хай разом із водою Стечуть усі проблеми й болі. Я залишусь сама собою І, як та крапля, полечу на волю.

2021-11-09 21:14:16

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

просто веселка

Максимально пасібки 💫

Відповісти

2021-11-20 21:23:51

Подобається

Сандра Мей

цей вірш неймовірний. Він мені давно в серце запав)

Відповісти

2022-10-24 15:46:58

1

просто веселка

@Сандра Мей дякую сонце ✨☀️✨

Відповісти

2022-10-24 15:48:25

1

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

16

10121

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11978