Під дощем сльози не видно.

просто веселка

Дощ падає надворі, Під ним сльози не видно. Буря вирує і в мені, Хоч виглядаю так невинно. По обличчю стікає крапля- Вона від дощу чи сльоза? Витирати її просто марно, Адже впаде ще не одна... Так холодно, одяг промок, А я далі по калюжах іду. Хочу позбутись турбот, Хай змиють їх краплі дощу. Хай разом із водою Стечуть усі проблеми й болі. Я залишусь сама собою І, як та крапля, полечу на волю.

2021-11-09 21:14:16

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

просто веселка

Максимально пасібки 💫

Відповісти

2021-11-20 21:23:51

Подобається

Сандра Мей

цей вірш неймовірний. Він мені давно в серце запав)

Відповісти

2022-10-24 15:46:58

1

просто веселка

@Сандра Мей дякую сонце ✨☀️✨

Відповісти

2022-10-24 15:48:25

1

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

1550

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11444