Ще трішки патріотизму!
Руки вщент розбиті, Погляд ненавистю горить! Не будем це терпіти! "На дворі війна гримить..." Довго мовчали, А ще довше терпіли. Поки якісь вандали, Нашу неньку гнобили! "Вы обстреляли Донбасс!" Гарно вам мозок промили... "Почему во всем обвиняете нас?" Ви наші землі кров'ю осквернили! Україна не буде нечисть терпіти, Зброя, на щастя, в нас є! Кометами снаряди будуть летіти, Та ми не віддамо своє!!! . . . . . . Вибачаюсь перед громадянами Росії, які тверезо оцінюють ситуацію. Всім спокою і мирного неба 🇺🇦🕊️🇺🇦
2022-02-24 20:30:54
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
дякую ☕
Відповісти
2022-02-24 20:49:58
Подобається
Сандра Мей
💙💛Дуже гарно, чуттєво і правдиво!!! 😭💙💛
Відповісти
2022-02-26 22:12:42
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10908
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3202