Ти це переможеш!
просто веселка
Ми часто не спимо ночами, Думаючи про щось. Те, що мучить нас днями, Забирає вночі сон. Ми часто кудись відлітаємо, Забуваючи справи земні. Що ж не дає швидко засинати? Невже не перемогти це тобі?
2022-01-15 12:27:48
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
просто веселка
пасибочки💛
Відповісти
2022-01-15 14:31:05
Подобається
Володимир Мельник
На вулиці гуде клаксон, Гулянку чути із вікОн, Ще й дзеленьчить цей телефон, По радіо рипить шансон, А з телека - про омікрон!.. Ну де ж тут буде милий сон?😁
Відповісти
2022-01-15 21:33:57
1
просто веселка
@Володимир Мельник непоганий віршик✨👏✨
Відповісти
2022-01-15 23:29:22
1
Інші вірші поета
... Я переможу розчарування. Без назви... Зміни.
Інші поети
Aaliyah Salia
@writernxtdoor
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10151
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12007