"""
А ти дальше тривожиш душу, Хоча я для тебе - ніхто... Зі сльозами кусаю холодні губи, Моє життя - невтішне кіно... А ти дальше мене ніжно вбиваєш, Своєю вічною зимою... Я вже давно нічого не відчуваю, Адже колись була весною.
2022-11-28 19:49:36
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Микола Мотрюк
Любимо тих, хто нам робить боляче... Часто думаємо, що ця людина нас розуміє без слів, що це саме та людина... рідна душа, друга половинка... Відкриваємо всі свої таємниці, ділимося всім... думаємо, що нас ніколи не покинуть... Але пазл може не скластися... і щонайгірше - не можемо ту людину забути... І продовжуємо страждати... згорати... згорати дотла... люблячи й ненавидячи водночас...
Відповісти
2022-11-28 20:30:34
1
просто веселка
@Микола Мотрюк дуже гарно сказано, життєво та сумно ✨👏✨
Відповісти
2022-11-28 20:33:08
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1729
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4613