Вірш про партизана...
просто веселка
А я - воїн, що ховається в тиші, Про мене не напишуть в газетах. Я крадуся немов сірії миші, А їм як відомо, співчуття не треба! А я - воїн, який б'ється вночі, Денне світло - мій головний ворог! Я давно живу від зорі до зорі, І завжди в чорному, немов ворон! А я - воїн, чиє ім'я не знає ніхто, Та про мене ходять легенди... Моє життя, наче страшний сон, Не приміряйте його на себе! А я - воїн, який живе нелегально, Офіційно ніде не зареєстрований. Не треба розповідей про моральне, Адже я - дияволом поцілований! . . . . . . . . . . Читала вірші про воїнів з ЗСУ, а про партизанів не бачила ні одного...
2023-03-10 22:53:49
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Микола Мотрюк
Так... Бо після примірки одяг вростає в шкіру, з якою прийдеться його зривати... якщо ще буде не пізно...
Відповісти
2023-03-11 00:52:44
1
просто веселка
@Микола Мотрюк і не факт, що його вдасться зірвати
Відповісти
2023-03-11 09:05:47
1
Інші вірші поета
Не вбивайте в людині добро... ... Конвалії... Відображення в дзеркалі...
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5190
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3047