Я один
В голові думок гора, Дні сірі й один на одного схожі. За вікном танцює гроза, Невже я ні на що не гожий Цілими днями сиджу я один - Білий ворон серед сірої маси. Не можу жити з людьми, Знову одягну темну маску. Зроблю кам'яне обличчя, Неначе кудись зникли почуття. Виглядатиму так весело й невинно, Та знову плаче моя душа. Всі мене не розуміють, Божевільним називають. А я лише потрібним хочу бути І не плакати ночами. Невже так складно Прийняти мене самим собою, Не бити по сердцю нещадно Не порівнювати мене з тобою
2021-08-21 21:31:28
7
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2508
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1647