Забота и любовь.

просто веселка

Я спрячусь под кустом, Здесь кошечки играют. Надеюсь это не сон, Хотя в жизни так не бывает. Кошечки эти, так мило урчат, С ними уютно и тепло. Они единственные кому нужна, Моя забота и любовь.

2022-01-18 21:54:33

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Володимир Мельник

@просто веселка Власне, віршик був написаний мною раніше як комент-експромт, реакція на одну пісню і відео до неї. А тут він якраз підходить до теми)). І ще, не можу втриматися: "Поверьте, я не придираюсь. И, вот Вам крест, не насмехаюсь. Но сделаю, всё ж, замечанье, Рискуя встретить порицанье. УРЧИТ - живот, когда голодный; МУРЛЫЧЕТ - кот, когда довольный. А я ворчу, вот, иногда; Язык мой - враг мой, это да!" )))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

Відповісти

2022-01-20 19:21:18

1

просто веселка

@Володимир Мельник ШЫКАРНЫЕ у вас стихи, это МАКСИМАЛЬНО талант 🌟

Відповісти

2022-01-20 21:14:23

1

просто веселка

@Володимир Мельник кстати замечание справедливое)

Відповісти

2022-01-20 21:18:56

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12842

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4257