Зміни.

просто веселка

Зміни бувають різні, Від своїх думок й чужих... В кращу сторону міняють сильні, В гіршу - це примха слабких. Люди міняються усі, Не залежно від віку і статі. Головне зберегти мрії свої І гордо на світло йти далі.

2022-11-04 13:05:22

9

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

vlusya

Дійсно це так

Відповісти

2022-11-04 15:47:44

1

Микола Мотрюк

Поділяю Вашу думку. А мені багато хто заперечував... мовляв, люди ніколи не змінюються, тільки носять маски... Змінюються, особливо після сильних потрясінь... або заради когось, тобто, можуть стати кращими... але ті, заради кого вони це роблять... можливо, навіть ідуть на жертви, переступають через себе... можуть цього не оцінити...

Відповісти

2022-11-22 07:22:18

1

просто веселка

@Микола Мотрюк життя змушує іноді змінюватися, дякую за розгорнутий коментар ✨🧡

Відповісти

2022-11-22 12:40:25

1

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

83

2

3608

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

11155