Весняне
І сивина торкає твої скроні, і у очах прихована печаль... Якби ти знав, що в світі лиш твої долоні, для мене захист, затишок й причал. Напевно небо вміє жартувати - химерно сплутавши шляхи, воно навчило врешті обирати того, до кого не літають літаки. Того, хто поруч, хто дарує ніжність, хто ділить сміх і солод дивних мрій. Із ким момент нагадує про вічність і хто приймає всю, аж до верхівок вій. У нас на двох одні чудацькі плани, збігаємось в розмовах й іменах... Твоїх думок багато в моїх скронях. Тебе багато у моїх віршах.
2021-03-03 16:11:58
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс
З ким мить нагадує про вічність 😊 Хорошо написано, душевно 👏👏👏
Відповісти
2021-03-03 16:35:36
1
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4513
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2225