Місто пам'ятає
В моєму місті все пам'ятає твої кроки, Повітря пахне "кентом" і вином... Війська промарширують, пройдуть роки І ця любов між нами стане сном. Ти випадеш в мені дощами, Травневим градом, вітром до кісток.... Здається, навіть Бог не знає, що між нами. Тремтить рука. Ріж нитку, зводь курок. Чи ти був справжнім? Був хоч мить собою? Чи тільки грав на радощі юрбі? Ніколи не була душа моя живою, Твоя ж любов росте віршами у мені.
2019-04-10 20:28:33
0
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3295
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2308