Місто пам'ятає

Ріна

В моєму місті все пам'ятає твої кроки, Повітря пахне "кентом" і вином... Війська промарширують, пройдуть роки І ця любов між нами стане сном. Ти випадеш в мені дощами, Травневим градом, вітром до кісток.... Здається, навіть Бог не знає, що між нами. Тремтить рука. Ріж нитку, зводь курок. Чи ти був справжнім? Був хоч мить собою? Чи тільки грав на радощі юрбі? Ніколи не була душа моя живою, Твоя ж любов росте віршами у мені.

2019-04-10 20:28:33

Інші вірші поета

Тобі Скажи... Дозволь Пігмаліон XXI

Інші поети

Юлія Мушак

@yulia_mushak

Інга

@troubled_soul

oo_WoW_oo

@oo_WoW_oo

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1980

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1906