Вигадані ми

Ріна

Вигаданим богом вигаданий світ, попелом посипаний на скронях. Хай для нас обох дана тільки мить, полікую рани на твоїх долонях. Ніччю найтемнішою зв'язані вуста - не сказати правди, що пече у грудях. Світанковим маревом висохне роса, знову ми загубимось у байдужих людях. Дивними пророцтвами світу в дзеркалах, вкраденими нишком спогадами в неба... Станемо чужими на шляху життя. Лиш жорстока пам'ять все верта до тебе.

2021-07-08 15:18:29

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ріна

дякую, приємно. Так, часто ми самі себе мучимо спогадами і думками "а якби...".

Відповісти

2021-07-19 07:15:34

Подобається

Схожі вірші

Всі

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

39

2

2429

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

109

16

9428