Вигадані ми
Ріна
Вигаданим богом вигаданий світ, попелом посипаний на скронях. Хай для нас обох дана тільки мить, полікую рани на твоїх долонях. Ніччю найтемнішою зв'язані вуста - не сказати правди, що пече у грудях. Світанковим маревом висохне роса, знову ми загубимось у байдужих людях. Дивними пророцтвами світу в дзеркалах, вкраденими нишком спогадами в неба... Станемо чужими на шляху життя. Лиш жорстока пам'ять все верта до тебе.
2021-07-08 15:18:29
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ріна
дякую, приємно. Так, часто ми самі себе мучимо спогадами і думками "а якби...".
Відповісти
2021-07-19 07:15:34
Подобається
Інші вірші поета
2020 28 днів Травень В моєму місті
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Крапка
Ай
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
4012
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5693