Темнота
Ріна
Ти - витвір самоти і хвора гра уяви! Із ночі в ніч все сняться лиш хрести, кривавих вечорів у небесах заграви... Куди мені одній це все нести?! Листи, листи і тонни мудрих слів, які не мають значення і змісту. Коли втікала вперше я із міста, за мною поруч йшов і ти. Цінуй, лови, її, що має інше ім'я. Безкрилий крик розбитих вщент небес. Ти б знав, як ця любов здирає з мене шкіру, руйнує щиру віру в світ чудес. Усе з шаленством падає додолу, тріщать стовпи, які тримають небозвід. В моїй душі пожар доріг і стільки ж звуків грому. Тепер байдуже все і цілий білий світ. Бракує кисню і бракує світла, торкнутися б душею до душі. На скільки б не була тобі я вірна, я- не вона, мені немає місця у тобі.
2021-10-21 17:35:00
3
0
Інші вірші поета
Осіннє роздоріжжя Живи! Завжди Моя Варшава 2018-го
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Без вагань
МОРГАН РЕЙ
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8344
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10909