Вірші
Зустріч в іншому столітті
Якщо наша зустріч відбудеться знову
Не в цьому сторіччі, а в інший момент
Впізнай мене в віршах, у кожному слові
Тоді напишу про любов, як й тепер.
Коли ми зустрінемось, в погляді ніжнім
Побачиш ти все, що там вічно живе:
Повага, надія, кохання та вірність
Душа відчуття скрізь віки пронесе.
Впізнаєш мене, я тобі посміхнуся
І знов в тебе в серці кохання зросте.
Мені не важливо, я знов повернуся
Нехай сотні днів та століття пройде.
6
1
75
Донька або син
Коли серце твоє оточила пітьма
Кожен подих здається важким,
Ти згадай, що яким би тяжким не був шлях
Ти Господня донька або син.
Ти в моменти такі доторкнись до Творця,
Хоч в молитвах прохання кричи.
Та допоки до Господа прагне душа –
Ти Господня донька або син.
І нехай будеш падати сотні разів
Та ти зможеш дійти до мети,
Бо з тобою Господь до скінчення віків,
Ти Господня донька або син!
9
3
71
Наша зустріч
Наша зустріч дарована небом,
Вона склалась з мільйонів дрібниць.
Десь спізнилася я й ти не встиг,
Ну а десь прийшли швидше ніж треба.
Не зустрілися б ми ні на мить
Якби плани здійснилися наші.
Ми гадали, що це не на часі
Озираюся – поруч є ти.
Один погляд. Тривалість його
Відчувалась немов ціла вічність.
І чи сон це був мій чи це дійсність,
Та я впевнено знала – любов.
8
0
43
Я не знайшла потрібних слів...
Я не знайшла потрібних слів,
Щоб про любов сказати.
Можливо, навіть річ не в тім,
Що хочеться мовчати.
А просто замість довгих фраз
Нещирих та банальних,
Я обирала один раз
В обіймах зігрівати.
І замість віршів, їх рядків
Я просто помічала,
Що ти обожнюєш зефір,
Якийсь десерт до чаю.
В дрібницях, в мріях, навіть снах
Та в погляді, обіймах.
Моя любов навік жива
Та не в словах, а в діях.
11
2
70
Життя
Коли я дивлюся на небо блакитне
Де хмари шукають свій напрям та шлях,
Коли помічаю красу гір величних
Та їх пишні шати у всіх кольорах
Коли я милуюсь веселкою, полем,
Та снігом, дощем, навіть співом пташок,
То знов наче вперше я стримую подих,
В думках за рядком вже з'явився рядок.
Та сотні дрібниць, навіть посмішки рідних
Дзвінкий сміх малечі, як чує душа
То знов розумію, що всі ці моменти
Складаються разом в поняття "життя".
8
0
44
Все те, що в інших бачив як недолік...
Все те, що в інших бачив як недолік,
На що не приділяв ніколи час,
І твій рубець маленький над губою,
І родимку твою, і кожне слово
Я наново почув, як в перший раз.
Волосся кучеряве, карі очі
Я бачив часто, та лише в тобі,
І наяву, і навіть серед ночі
Всі риси ніжні лагідні дівочі
Ожило все в багатстві кольорів.
І як це дивно, тисячі дрібниць,
Які я в інших бачив як недолік,
Твій образ я шукаю серед них,
З тобою я кохаю кожну мить!
Бо в тобі бачу гарним навіть подих...
9
2
40
В моїх думках завжди була...
В моїх думках завжди була любов,
Точніше як її я уявляла.
Метелики? Чи знов холоне кров?
Не знала я цього, не відчувала.
Та ось раптово, вмить з'явився Він...
І рими зникли всі, та всі цитати.
І тільки дивний спокій на душі,
Який ніхто, ніяк не зміг забрати.
Поговорити про дрібниці з ним,
Та помовчати в темряві, сміятись.
Все стало рідним серцю, дорогим
Години наче миті пролітали.
Я про любов завжди писала з мрій,
В романах та у віршах я шукала.
Та тільки як в житті з'явився Він,
Я все відчула, все на що чекала...
10
2
86
Я знаю, ви не любите мене
Я знаю ви не любите мене.
Новенька сукня, манікюр чи фото,
Мої манери, погляди. Ні трохи
Вам не цікаво зовсім хто я є.
Я знаю не чекаєте мене.
Ні зустрічі раптової у полі,
Ні мій завжди шукаючий вас погляд,
Ніщо до мене вас не приведе.
І хоч у серці мрія ще живе,
Колись увагу віднайду я вашу,
І все на світі цьому стане "нашим",
Та поки ви не любите мене.
10
4
128
Цей світ
Цей світ на себе вже не схожий
Кудись відтінки зникли всі.
Палітри мають один колір,
Буденність навіть уві сні.
Мої фантазії та вірші
Тримались темних кольорів.
А потім сталося ще гірше:
Не стало зовсім і віршів.
Життя грайливе та яскраве
Де знов лунав дитячий сміх,
Де знала я, що хтось чекає
Моє суцвіття слів та мрій,
Це зникло враз й не повернулось,
Хоч намагалась я знайти.
Цей світ від мене відвернувся,
Бо в ньому Не пануєш ти...
13
10
155
Коли ти була поруч
Я здався в мить, коли ти була поруч,
І зруйнувались сотні тисяч стін,
Я зводив їх роками. Моя гордість,
Основою була в будівлі тій.
Ти була поруч. Все неначе сонцем
Осяяло миттєво цілий світ.
Немов ця мить мене зламала зовсім,
Для неї наче я прожив свій вік.
Мене ти не торкалась навіть словом,
І поглядом повз мене знов пройшла.
Та я чомусь відчув... Шалену волю...?
До цього завжди прагнула душа?
Ти моя муза? Ти моє натхнення?
Чому перед тобою сотні стін
Посипались немов з піску миттєво?
Я від кохання їх колись і звів...
14
6
158
Пройде кохання...
Я так давно до тебе не писала,
Немов пройшло вже сотні тисяч днів.
Думки роїлись – я їх відганяла,
І проганяла образ твій із снів.
Я думала – тебе не буду бачить,
Пройде й кохання раз і назавжди.
Та з часом розумію, все інакше,
Бо ти у серці рідний та живий.
Нехай ти зник з очей моїх та знову
Як в маренні тебе шукаю я.
Нехай не було віршів, було – слово.
І слово це лише твоє Ім'я...
14
7
202
До Свята Благовіщення Пресвятої Богородиці
До юної Діви прийшов раптом Янгол
Це було дві тисячі років тому.
Подія для нас ця не просто є Святом,
Господня й людська – дві природи в одну.
Заручена була за Йосифа Діва,
Щоб старець її чистоту зберігав.
" Ти є Благодатна! І радуйся! Вічно
З тобою Господь! Що тебе і обрав".
Марія в цю мить про це думати стала,
Що це привітання для неї несе.
"Не бійся Маріє! Це все означає,
Що ласку від Бога ти маєш, й тепер
Зачнеш в лоні Сина, й назвеш Іісусом ",
Розказував Янгол тій Діві тоді.
"Він Сином Всевишнього Господа буде,
Й престол від Давида отримає Він".
"Над Якова домом Царем він навіки,
І царству його ж бо не буде кінця".
Прослухавши все запитала Марія:
" Як буде все це, бо без мужа є я".
І Янгол Славетний тоді відповів їй,
Що Дух, що від Бога її осінить.
Смиренно погодилась юна та Діва,
І цим врятувала весь світ у цю мить.
Цей день ми радіймо! Прийшло бо Спасіння,
І збувся закладений Богом Завіт –
Від Діви, невинної, лона насіння –
Родився Ісус, що все зло переміг.
9
0
217
Я з тобою давно зустрічаю...
Я з тобою давно зустрічаюсь,
Десь вже місяці два, або три.
Першим бачу тебе на світанку,
І проводимо всі вечори.
Я тобі свої вірші читаю,
Ти за це знов цілуєш мене.
Ти говориш мені про кохання,
Наче це щось одвічне, живе.
Наче цього ми завжди чекали,
Тільки в цьому ми бачимо сенс.
Я заварюю чай, ти зітхаєш,
Що на жаль вже закінчився мед.
Нам так добре, шалено, пекельно,
Наче сотні ми разом вже днів.
Тільки маю одну я проблему,
Що це все лиш в моїй голові.
12
2
216
Подяка
Що може бути гірше за подяку,
Подяку Богу за усе добро,
Коли на серці біль, бо відчуваєш,
Що ти не гідна милості Його ?
Пекельний біль, що мучить мою душу
За що мені велична ця любов?
Творець мені приносить знов дарунок,
А я як Юда зраджую його.
І кожен гріх як камінь знов на плечі,
Ця важкість віддаляє від Творця.
Та повертаюсь – відчуваю легкість,
Найкраще в світі – в домі у Отця .
Моя подяка хай лунає гімном,
Мої слов нехай почує Бог.
Отець Небесний, ми всі просто діти,
Яких Твоя виховує любов.
9
6
262
Витвір
Я фарисей, але я також митар
Я каюсь, але потім знов грішу.
З любов'ю Бог створив мене як витвір,
А я обрала темряву страшну.
Я блудний син – до Бога повертаюсь,
Коли в житті трапляється біда.
В сльозах, в молитві Господеві каюсь,
І відчуваю – він мене чекав.
Я маю сотні тисяч прототипів,
Які я бачу в Біблії Творця.
І Юда, той що зрадив Бога-Сина,
Через гріхи так зраджую і я.
Але тепер я є Закхей, той митар,
Що був низьким, але Отця любив.
Я маю теж бажання з Богом жити,
Господь мене як витвір свій створив.
9
2
161
Не маю права
І навіть в мріях я не маю права,
Кохати вас, або коханим бути.
Для вас моя любов немов забава,
Хоч кожен погляд мій до вас прикутий.
Ви смієтесь, коли я з вами поруч
Себе я відчуваю знову лишнім.
Не розумію щастя це чи горе,
Що звів нас з вами раптом Бог Всевишній.
Я зізнавався в почуттях вам часто,
Взаємності не бачив я ніколи.
Не розумію – горе це чи щастя,
Навік рабом я став цієї вроди.
9
0
366
Варіант
Я для нього була варіантом,
Лиш одною з десятків "таких".
Він про мене забув й не згадав би,
Якби тільки не сталась ця мить.
Він для мене – надія, опора,
А точніше в уяві моїй.
Тільки скаже мені одне слово,
Я від радості створюю вірш.
Але з часом побачила правду,
Що кохання не було у нас.
Я до нього – він знову втікає,
Я від нього й любов "ожила".
Я тоді з цим змирилась, забула
І нове розпочала життя.
Зустрічалися десь – промайнула,
Як й не знала я цього лиця.
Та змінився зненацька й увагу
Він для мене свою приділив.
Я в цю мить з багатьох варіантів
Стала раптом одним, основним.
Тільки пізно й цього вже не треба,
Дуже пізно про мене згадав.
Певно в цьому і була проблема,
Тільки втратив і знов покохав.
13
0
266
Цілий світ
Як літо завітало в рідний дім,
Твоє обличчя сонце зігрівало,
Яскравим став для мене цілий світ –
Я своє щастя, долю відшукала.
Я пам'ятаю день цей як тепер,
Це був спекотний червень на порозі.
І стало рідним ніжне те лице,
Яке ласкаво зігрівало сонце.
11
2
228
Я люблю страждати...
А знаєш я люблю страждати
І від любові, від журби.
Бо можу в віршах описати,
Всі відчуття, та страхи, сни.
Мені не личить, не підходить,
Щоб все спокійно, нудно, ні!
Бо вірші кращими виходять,
Як є в них почуття мої.
9
4
239
Не смій!
Якби змогла тобі я розказати
Які думки пекельні бережу,
Про те, що смієш іншу називати
Коханою, та я ж тебе люблю!
Тебе кохаю сильно, до нестями!
Ночами, днями в серці голос твій.
А ти мені таку приносиш кару...
Кохати іншу зовсім ти не смій!
Я не дозволю, ні, ти мій навіки,
І перед Богом з'єднані серця.
Та що ж робити, якщо в цьому світі
Тобі миліше мене є вона!?
Якби змогла тобі я розказати
Хоч крихту правди про любов мою.
Ти знав би як це є – тебе кохати,
Коли тебе я з іншою ділю.
10
6
257
Покарання
За що мені це покарання,
Яке на смак немов нектар...
Ось це оспіване кохання,
Мені лишило сотні ран.
Якби втекти могла з полону,
І заспокоїлась душа,
Та знов в думках твої долоні
І спалах дивного тепла...
11
4
270
Випадковість
Ти кажеш наша зустріч – випадковість,
Що якось два зустрілися серця,
І тільки мить одна лиш нас звела.
А що якщо, це зовсім не раптово?
Якщо це доля, може Божий дар...
Ось так у світі, де нас є мільярди,
Де кожен щастя прагне відшукати
Знайти любов і свій маленький рай.
О так! Я вірю в це, я знаю це!
Що зустріч наша сталась не раптово.
Не вірю я в це слово: " Випадковість"
Та знаю, що любов звела серця.
5
1
264
Ти є в рядках...
Ти є в рядках відомих авторів,
І в кожній пісні, що колись я чула.
Ти завжди проживаєш серед снів,
Ти завжди поруч, де би я не була.
Хоч намагаюсь викинуть з думок,
Хоча й кричу, що я тебе забула.
Та поруч ти немов отой димок,
Навіки в тобі, знай, я потонула...
14
4
352
Якщо хочеш...
Якщо хочеш про мене щось знати,
Я звичайно тобі розкажу.
Щоб у тебе був час і обрав ти
З-поміж всіх рідну долю свою.
Я не буду щось з себе вдавати,
Дуже добру чи навіть святу.
Бо я знаю свій власний характер
Свої погляди, звички, табу.
Не для мене пусте лицемірство,
Та брехня остогидла мені.
Я відразу скажу в що я вірю,
Що люблю, що тримаю в душі.
Без проблем відповім на образи,
І тому, знай ти тільки одне –
Я даю тобі мить щоб обрати :
Моє серце чи інше, чуже?
12
4
256
Я б так хотів...
Я б так хотів твої зігріти руки,
Щоб хоч на мить торкнутися тебе.
Якби ти знала, як... Які це муки,
Коли дивлюся на твоє лице,
І посмішка твоя та ніжні очі
Все не для мене, кожен погляд твій...
А я стою немов німий та хочу
Прокинутись нарешті від надій...
7
1
250
Це любов?
Ти прийшов в моє серце в осінню пору,
Я той день не забуду ніколи,
Бо у віршах я часто писала " люблю",
А тоді... Я відчула це "слово".
Тиха посмішка, постать велична твоя
В моїх снах кожен день проживає.
Та якби тільки в них, ти живеш і в думках –
Ти не йдеш, хоча я відганяю.
Це любов? Так, любов. Та наївна, жива
Що лиш раз на століття буває.
Це любов. Бо кричати так хоче душа,
Що кохаю! Страшенно кохаю!
9
3
223
Я кохаю, поки...
Я б тебе давно уже забула,
Вигляд твій, та тихий голос твій,
Якби я любов твою відчула,
Я кохаю, поки ти не мій.
12
1
253
Я знов мовчу...
Всі речення, цитати, афоризми
Та всі слова, що знала я колись
Зникають. Разом з ними і сміливість.
Я знов мовчу, коли душа кричить.
Ця мить жорстоко мучить мою гордість,
Де мудрість, що шукала я її?
А я мовчу, не вимовлю ні слова,
Хоч вірші вже панують в голові.
Чому вуста мої так оніміли?
Я б розказала все, що я люблю.
Про захід сонця, райдугу та... ніжність,
Яку в собі назавжди збережу.
А я мовчу, немов мовчить і серце
Хоча воно вже склало сотні рим.
Я чую стук, воно так швидко б'ється,
Ті очі сяють каро-золотим.
14
6
267
Любов не потребує віршів
Моя любов не потребує віршів,
Банальних чи занадто пишних рим.
Бо закохавшись вже я розумію,
Що тиша для кохання – еліксир.
Що кожен погляд більше сили має,
Немов уголос сказані слова.
І відчуттів весь спектр – не описати,
Його обійми – апогей тепла.
І кожен дотик, посмішка, вітання
Це все розкаже більше ніж слова.
Не потребує пишних рим кохання,
А потребує тільки лиш тепла.
13
3
281
....
Ти бачиш цю красу? Ти її бачиш,
Яка святкова тиша на дворі.
Банально, але так – осінні шати
Вражають, скільки ж всюди кольорів!
Цю атмосферу точно відчуваєш,
Цей спокій, мир, та щастя на душі.
А ти тікаєш, знову ти тікаєш,
Й шукаєш літній той пташиний спів.
12
4
320
Як жила я й того не помічала...
Як жила я й того не помічала
Яка в твоїх очах була блакить.
Дивлюся в них – проходить тільки мить,
А наче вічність я це відчувала.
Скажи, як так, що завжди поруч ти,
І тихий подих, усмішка, обійми
А я шукала ідеал, що з фільму...
І ледве не дійшла до самоти.
Скажи чому твої тонкі вуста
Ніколи погляд мій не зупиняли,
Тепер я тут стою, стою без тями.
У натовпі людей лиш ти і я.
Як житиму тепер не знаю я,
Бо інших зовсім вже не помічаю,
Твої вуста та очі я... Кохаю!
Як шкода, що так пізно їх знайшла.
10
2
289
Я повернусь...
Повернусь я колись і до віршів,
І згадаю минуле своє.
Може вийде у світ тоді збірка
Про кохання наївне моє.
Я чекатиму дня цього сильно,
Бо в той час зрозумію одне :
Я люблю! Відчуваю знов крила,
Коли бачу кохане лице.
Ну а поки ні віршів, ні прози,
Ні в думках, а ні в серці моїм.
Повертаються в вересні грози,
Я шукаю любов серед слів...
11
2
381
Віра в кохання
Вона ще вперто вірила в кохання,
В одне єдине – раз і назавжди.
Хоч залишались їй завжди зітхання,
Та фрази, мов " розходяться шляхи".
Вона блукала та шукала в світі
Любов, яку відчує серцем враз.
Та попри всі надії, попри мрії
Ще не прийшов для цього її час.
Любов ще прийде в дім її весною,
І буде сміх, і буде щастя там.
А поки вона вперто грає ролі,
Немов " кохання – витрачений час".
17
0
378
Моя надія
Радію Я, я не одна,
У мене є Господь Спаситель.
І всі слова та всі молитви,
Почуті будуть у Творця.
Мою хвалу, прошу, прийми,
Не відрікайся ти від мене,
Хоч бачиш серця всі потреби,
Та бачиш всі мої гріхи.
Господь, допоки я живу
Тебе я буду восхваляти.
На тебе буду сподіватись,
Не покидай мене, молю.
16
4
393
Зі мною ти
Зі мною ти буваєш в сновидіннях,
Бо там у нас з тобою все живе:
Любов, яка дарує знов надію,
Що сон колись в моє життя прийде.
Зі мною ти живеш в таємних мріях,
Бо там все так, як хочеться душі:
Назавжди поруч, у твоїх обіймах,
І знову бачу очі я твої.
Зі мною ти буваєш... Ти повсюди,
В житті, у снах та в мріях ти моїх.
Та я не знаю, що зі мною буде,
Бо я люблю тебе, бо ти мій світ.
13
0
340
Незнайомка
Я для тебе стану незнайомкою,
Враз і всі згорять в вогні мости.
Від любові, й "Моє миле сонечко",
Знов дійдеш лише до самоти.
Я тебе не знаю і не знала я,
Все що було, вигадка моя.
Тільки руки знов тремтять від радості,
Коли бачу я твої вуста...
10
0
289
Я думала, що втратила тебе
Я думала, що втратила тебе –
Мою любов, яку так берегла я.
В цю мить чужим для мене стало все,
Неначе відібрали клаптик раю.
І наче я й жила, та все не те,
І сонце не світило вже яскраво.
У всіх твоє я бачила лице,
У всіх твої манери я шукала.
Та вже тепер я зрозуміла те,
Що повернуло сенс життя та щастя :
Я думала, що втратила тебе,
Насправді втратив ти усе найкраще.
11
1
374
Я тебе покохати не зможу
"Я тебе покохати не зможу,
Твою вроду, манери, слова.
І до того ж ти зовсім не схожа
На уявлений мій ідеал".
Я казав це, та зовсім не вірив,
Ця брехня попелила вуста.
Я торкнутись хотів та не смів би,
Все зламала вже гордість моя.
І проходиш тепер ти повз мене,
Як ніколи й не бачились ми.
Я кохав твою вроду й манери,
А тепер я залишусь один.
13
1
328
Все це марно
Мені здається все це марно,
Все те чим мислю, чим живу.
Мої страждання та кохання,
Що відчуваю, що люблю.
Та бачу враз ті рідні очі,
І розумію – це мій дім.
І всі страждання серед ночі,
І вірші у душі дівочій,
Все це хай житиме повік!
12
1
346
Я слухав та думав
Її цілі, надії та мрії –
Про це все говорила вона.
А я слухав та думав, як ніжно
Цілував би її я вуста.
Гороскопи, її сновидіння
Так цікаво, та краще одне –
Знов зігріти у теплих обіймах,
–"Яке ніжне обличчя твоє".
Я би слухав тебе безупинно,
Твої цілі, надії, слова...
Та дивлюся і знов розумію,
Ти чарівна неначе весна.
10
1
365
Я радий, що тебе знайшов...
То був напевно віщий сон –
І знову ти переді мною.
Ще не зацвів у полі льон,
В повітрі пахло вже весною.
Без слів до мене підійшов,
З тобою поруч так спокійно.
"Я радий, що тебе знайшов",
І стиснув у своїх обіймах.
І тільки посмішка твоя...
Відкрию очі – знову зникнеш.
Та гріє думка ця серця,
Що наяву до мене прийдеш.
9
3
328
Це та любов !?
Це та любов, що я її хотіла?
Це відчуття чекала все життя?
Про неї всі мої сердечні мрії?
На аркуші закінчились слова.
Поети хоч писали про страждання,
Та силу їх ті зменшили в рази!
То це любов, закоханність, кохання?!
О ні, за неї кращі навіть сни.
12
3
389
Як чую про кохання..
Як чую пісню про кохання
В думках панує образ твій.
Як вірш читаю про страждання,
Згадаю знов слова злі ті.
Коли про щастя в серці мрію,
То на вустах твоє ім'я.
Коли тебе забуть зумію,
І заспокоїться душа?
9
2
397
Жити
І навіть якщо колись розум захоче,
Тебе, мою біль, розлюбити –
Не бійся, я цього зробити не зможу
Кохати тебе – моє "жити"
13
3
337
Золоті нитки
Золотими нитками на серці,
Вишивав Бог радість та любов.
Для добра зберігши місце, врешті,
Він віддав в дарунок нам його.
Але ми – спотворенне створіння,
В серце враз впустили своє гріх.
Де давно повсюди були квіти,
Лиш бур'ян залишився. Я всіх,
Попрошу вас люди, збережіть ви
Божий дар і доброту в душі.
Не порвіть ви золоті ті нитки,
Що Господь нам вишив в дар усім.
☆
Переклад мого вірша з російської .
12
5
359
Інколи хочеться
Так інколи хочеться серцем відчути
Не тільки весну, а й чарівну любов.
В людині одній віднайти свою сутність,
І те, що схвилює всю душу, всю кров.
Так хочеться вірші писати і щиро
Прожити усе, що вмістилось в слова.
Рядки щоб мої як уста говорили,
Щоб мова моя була вічно жива.
Чекаю, чекаю! Страшенно чекаю,
Ту мить коли міцно його обійму.
Тоді розкажу я йому, що кохаю,
І знов як від сну я навік оживу.
12
4
301
Я не можу
Я не можу людей не любити,
Я не можу добро не творити,
Бо є той, що проляв свою кров,
Показавши свою тим любов.
Я не можу не вірити в диво,
Я не можу, бо є Бог Всесильний,
Він є той, що мене врятував,
В тяжких муках страшенно страждав.
*
Я не можу Тебе не любити,
Ти повітря моє! Буду жити!
На хресті страшні муки прийняв,
Від гріхів тим мене врятував.
9
3
391
Що сталося з цим світом?
Скажіть мені, що сталося з цим світом?
Хто ним керує? І яка мета?
Чому гоніння на людей від Світла,
Людей, що серцем вірують в Христа?
Коли вуста одних молитви шепчуть,
А інші в мить лукавого хвалять.
Коли на фронті наші хлопці гинуть,
Вони танцюють всі на їх кістках.
Чому у нас життя забрати хочуть?
Бо наші храми, Лавра – наше все.
Куди поділась, люди, ваша совість?
Бажання ваше кожне тільки зле.
Не забувайте – з нами Бог, Спаситель,
Отець Небесний – наш сердечний дім.
"За віру вашу будуть вас гонити,
Не треба суму, радуйтесь при тім".
15
1
386
Відчуття
Твоє кохання все розбудить в серці,
Всі почуття шалені й запальні.
Я думала, що там вже все померло,
Та щось ожило знов на глибині.
Твоя любов мене примусить жити,
Не існувати й рахувати дні.
Радіти й більше всіх тебе любити,
І відчувати все неначе в сні.
Коли сердечні двері вже закриті,
Ти прийдеш в дім душі, як в рідним дім.
Ти подаруєш знов бажання – жити,
Всі відчуття шалені й запальні.
16
4
280
І наче вже й цвіте весна...
І наче вже й цвіте весна,
І все прекрасне наче в казці,
Та на душі чомусь зима,
Чомусь не відчуваю щастя.
І наче вже й проблем нема,
Вдається все, що тільки хочу.
Та знов чомусь сумую я,
Щось душу знов мою шкребоче.
Між вигоранням й дисципліною,
Шукаю шлях спасіння, спокою.
Настане день і зрозумію я –
Господь, з ним бути серцю хочеться.
10
0
274
Я не смію, не можу. Чому?
Я не смію тебе називати своєю,
Я для тебе ніколи не буду твоїм.
Та чому коли бачу тебе – плаче серце,
В голові розбігаються сотні рядків?
Я не можу тебе покохати шалено,
Я коханим тобою не стану. Чому,
Тільки погляд один – як удар по легеням
І повітря не маю? Немов не живу.
Я не смію, не можу! Любові немає,
Та чомусь мої мрії про тебе, і сни.
Не люблю! Та чому знову миті чекаю,
Коли враз озирнуся, а поруч є ти.
12
6
383
Прокинься, душе моя...
Душе моя, чому ти знову спиш,
Коли твій брат любові потребує?
Та зрозумій – життя це тільки мить,
А після – що? Ти згодна на тортури?
Прокинься вже! Достатньо було сну,
Іди покайся, розкажи, що маєш.
Про гнів та заздрість, ненависть свою
Все розкажи, й про те, як ти страждаєш.
Кінець вже близько, вибір тут стоїть
Що обереш, душе моя, сьогодні?
Життя, що пролетить неначе мить,
Чи Боже милосердя й вічну волю?
15
4
433
Поруч
Ти знай одне – тебе я не залишу,
Нехай в огні пекельнім все згорить,
Нехай життя для тебе тільки мить,
Та буду поруч я і до загину.
Нехай і холод, станемо, як лід
Тебе я на хвилину не покину.
Всередині ти наче ще дитина,
Та кожну рису я люблю в тобі.
Хай зміняться всі люди на землі,
Хай океани висохнуть, моря.
До тебе лину в кожнім слові я,
З тобою поруч буду я всі дні.
12
3
471
Кайдани
Ти чуєш звук? То звук моїх кайданів,
Які я намагаюся порвати.
Ти думаєш – привернеш ти увагу,
Коли коханням зможеш закувати?
Твоїм я чарам зовсім не піддамся,
Усі розмови – значення не мають.
Ти поглядом туманним намагався
Мене здолати? Це твоє бажання?
Нехай, роби що хочеш. Все набридло.
Я все одно не здамся, тільки знай,
Мої кайдани вже давно розбились,
Їх поборола ненависть моя.
9
0
458
Весна починається з серця
Я знаю – весна починається з серця,
І навіть в природі панує зима,
Всередині ж радість, як ріками ллється,
Бо серце це, наче притулок добра.
Ті люди, що посмішку іншим дарують
Не знають про гнів, про нещастя та біль.
Нехай всюди біди пекельні лютують,
Та вічна весна зігріває цей світ.
10
0
489
Одна мить
Давай ми з тобою побудемо разом,
Хоч слів я не маю, хай голос мій зник.
Бо щастя моє, це тебе відчувати
Хоч раз у століття, одну тільки мить.
Ти дай подивитися в очі ті рідні,
Що бачила поруч я їх все життя.
Нехай зустрічалися інколи біди,
Я знала, що поруч ти – сила моя.
Давай ми побудемо разом з тобою,
На мить хоч одну, щоб відчути тебе.
Нехай розвела нас навіки ця доля,
Та серце чекає на тебе моє.
7
3
406
Причина всіх бід
Я знаю чому зустрічаються лиха,
Чому прокидається в світі цім зло.
Причина є в людях. Причина – велика,
Бо зникла з сердець наших щира любов.
Вона для людей вже є цінність забута,
На першому місці достаток у всіх.
І знов процвітає страшне безкультур'я,
Під маскою кожен плекає свій гріх.
Якби всі ми, люди, на мить зрозуміли,
Що в світі цім є щось важливе, живе.
Тоді припинились би біди ці люті,
Любов переможе все лихо, все зле.
12
3
343
Хто ти?
Скажи, душе моя, кому ти служиш?
І ким себе ти бачиш в світі цім?
Чи своїх ближніх щирим серцем любиш?
Чи кожен день – один суцільний гріх.
Почну з початку, а точніше з притчі,
Що сам Господь, Ісус нам розказав.
Одного дня зайшов до храму митар,
А також фарисей, що в центрі став.
І став собі молитися тихенько,
Той, що стояв у центрі фарисей:
"О Господи, я дякую від серця,
Що я не митар, зовсім не такий.
Завжди тримаю піст, ходжу до храму
Шаную бідних, гроші їм даю.
Спасибі Боже, що гріха не маю,
І що тебе я сильно так люблю ".
Стояв позаду митар і молився :
"Будь милосердний Господи, прошу.
Я недостойний і не можу нині,
Дивитися на небо, бо грішу".
Душе моя, до тебе вірш сьогодні
Я цей пишу, бо знаю знову спиш.
Зізнайся ж бо, на кого більше схожа?
Я зрозуміла – фарисей є ти.
10
7
387
Злодій
Я цілий світ готова обійти,
Всю сушу, всі моря і океани.
Бо хочу серце я своє знайти,
Його, я зізнаюсь, давно шукаю.
Бо хтось в один прекрасний літній день,
Прийшов, неначе злодій, в дім сердечний.
І вкрав від мене вмить ось ту усе:
Мої думки, і сни, і незалежність.
І так блукаю я вже з того дня,
Шукаю всюди спокій мій душевний.
Моя любов, що в серці ожила,
Її шукаю в світі цім шаленім.
11
1
356
Слово
Як зізнатись, сказати хоч слово одне,
Що кохання моє описало б?
Чи то "радість", "піднесення"? Серце моє,
Все відчуло й усе проспівало.
Я не в силах нічого сказати про це,
Й відчуттям це назвати не зможу.
"Задоволення ", "Спокій". А може не те?
Це кохання! Й воно переможе.
8
6
315
Блудний син
Як блудний син прийду до Тебе нині,
І на коліна стану вся в сльозах.
Небесний Отче, приймеш Ти дитину,
Чия душа вже повністью в гріхах?
Дитину, що про Тебе забуває,
Коли в житті усе на висоті.
В молитвах знову ж я Тебе благаю,
Коли не знаю, що робить в біді.
Я наче та вівця, що заблукала,
Яка шукає свій до Тебе шлях.
Яку б я радість вже не відчувала,
Ніщо не стане більше за той час,
Коли душа моя з Тобою була,
Коли любов я бачила Твою.
Неначе блудний син, що втратив душу
Я знов до Тебе, Господи, прийду...
9
0
411
Натхнення
Куди поділось все моє натхнення?
Як хоч рядок від серця напишу?
Коли у мене є страшна проблема,
Не маю я того, кого люблю.
Кому писати я свої поеми?
Кого я можу бачити у снах?
Яка ж важка для мене це дилема,
Коли мовчить у віршах всіх душа.
Прошу тебе, о моє рідне серце,
Ти закохайся раз і назавжди.
Мені все рівно, хто це, бо для тебе
Він кращим стане, маючи гріхи.
Нехай і не взаємно все це буде,
Та вірші зможу я писать тоді.
Страждатиму. Навіки не забудуть,
Про це кохання читачі мої.
9
9
394
В країну далеку...
В країну далеку Волхви поспішають,
Дари, що від серця, з собою несуть.
Тут золото, смирна, а з ними є ладан,
Людині, Цареві та навіть Творцю.
У небі в той час вже засяяла зірка,
Що всім сповіщала одну новину –
Господь милостивий дарує всім грішним,
Спасіння – дитину на ім'я Ісус.
Христос народився в печері холодній,
Де в бурю ховались завжди пастухи.
Марія раділа, радів там і Йосиф,
Що сам Божий Син зміг у світ цей прийти.
І Ангели в небі пісні Херувимські
Співали й Хвалили цим Бога, Творця.
А в цей нічний час вже Волхви були близько,
Побачити так бо хотіли Царя.
Коли у печеру зайшли подорожні,
Побачили сяйво яскраве тоді.
А потім вже хлопчика в яслях і гості
Вклонились низенько Дитині Святій.
Цей день у історії людства – священний,
Бо милість свою так Господь показав.
Зі Святом вітаю я Всіх! Хай натхнення,
Любов та здоров'я завжди буде в вас.
12
8
368
Щастя
Світилось щастя в погляді моєму,
Метелики літали на душі.
Ти уяви, що зникли всі проблеми,
Що є добро вже тільки на землі,
Що сонце зігріває, в небі хмари,
Природа, що цвіте вже цілий рік.
Скажи мені, ти теж це відчуваєш?
Чи все це є присвячене мені?
11
7
391
Хай засяє надія!
На серці нехай вже засяє надія,
Відчують усі атмосферу тепла.
Банально бажати, щоб збулися мрії
Та це, так вже хочеться чути всім нам.
Нехай Новий Рік принесе людям щастя,
Звичайно і спокій, щоб жив на душі.
У нас є із вами важливе завдання,
Добро дарувати, любов у ці дні.
Вітаю з Прийдешнім я Святом! Бажаю
І мирного неба народам усім.
Достатку і радості. Звісно кохання,
Хай сонце засяє на нашій землі.
10
5
555
Ти чуєш мене?
Ти чуєш мене? Ти не чуєш, я знаю,
Бо крики мої застигають в душі.
Кохаю! Кохаю! Страшенно кохаю!
Обличчя ж моє не показує змін.
Ти бачиш мене? Ти не бачиш, я знаю
І жодного слова не скажеш мені.
А я вже від тебе його не чекаю,
Можливо змінився весь спектр відчуттів.
Не чути, не бачити, навіть кохати
Не хочеться серцю. А тільки одне –
Забути, при зустрічі знов не лякатись,
Що щось на душі моїй вмить оживе...
9
7
390
Віра
Нам скажуть сьогодні, що віра преславна
Яку наші предки плекали,
Що істинна віра Христа – Православна
Неправильна, грішна й погана.
І кожне їх слово – одне богохульство,
Із Богом війну розпочали.
О люди! Одумайтесь, що з вами буде,
Як ненависть править серцями?
Та діти Господні не будуть боятись,
Ми знаєм, що буде із нами.
Написано в Біблії – будуть їх гнати,
За ім'я Христа – проклинати.
Та радість тоді відчуватимуть серцем,
Блаженні ж бо є, Божі діти.
Один у них дім і Отець, що на небі
Йому берегти треба вірність.
Не бійтеся зовсім лукавих, бо знайте,
Що темряву вижене світло.
І пекла врата нашу церкву преславну,
Не зможуть ніяк одоліти.
І з нами Господь, Іісус. Прошу завжди
Ви віру свою бережіте.
Нехай УПЦ, наче зірка засяє
Бо ми її вірні є діти.
8
9
470
Очі
Коли твої очі чарівні я бачу,
То знов оживає на серці вогонь.
Скажи, любий мій, я одна відчуваю
Нестримну, жадану, яскраву любов?
Чи вигадка все, чи мені це наснилось,
Де відповідь цю для душі я знайду?
Та раптом я згадую мить цю щасливу,
Твій погляд кристальний, у сні й наяву...
18
7
425
Свята?
Одна сніжинка в небі пролітає,
За нею раптом зграя їх летить.
Мій друже, теж на серці відчуваєш,
Як музика святкова там бринить?
Реклама coca-cola, потім Львівське
Колядки, привітання чутні вже.
В думках святкові з друзями застілля,
Та згадка на душі знов оживе:
Що в холоді спасіння замерзає,
В окопах, де тепло людських сердець.
Ніхто нехай цього не забуває,
З подякою Героям скажем вже:
Нехай Господь Вас всіх оберігає,
Терпіння, сили я бажаю Вам.
Хай згодом вже почнуться святкування,
Та з Вами будуть битися серця.
9
4
459
Подарунок
Я цього року в подарунок
У Миколая попрошу,
Ні, не цукерочок пакунки,
А того, серцем, що люблю.
Якщо в зимову ніч холодну,
Зненацька прийде він у дім,
Це я в листах своїх до нього,
Тебе просила, річ у тім.
Ось так здійсниться моя мрія,
Святкові дні, а поруч ти.
Нас не торкнуться жодні війни,
Людські ніякі вороги.
Тепер іду листа писати,
Хоч так я зроблю перший крок.
Тебе в дарунок я чекаю,
Будь ласка, помістись в мішок.
10
3
478
Втрачаю дар мови
Я знову сьогодні втрачаю дар мови,
Неначе в той день, як тебе я зустрів.
Тоді серце вразила навіть ходою,
І падав на плечі мені юний сміх.
Хотілося краплю уваги до себе,
Але ти байдужою тільки була.
За що я отримав ці муки пекельні?
Як можемо разом дійти ми кінця?
Все я відчував: дивну радість і щастя,
І приязнь, а потім дізнався – любов.
Бажань я для себе вже інших не маю,
В думках – доторкаюсь до тебе я знов.
Тепер повторилася мить ця для мене,
І переді мною сьогодні стоїш.
Куди я подіну сердечне натхнення?
Авжеж, я піду напишу тобі вірш.
11
4
401
Сотні тисяч слів
Сотні тисяч тобі віршів я напишу,
Якщо ти хоч один прочитаєш.
І любов я свою у руках принесу,
Як мене ти взаємно кохаєш.
Я з тобою і згоден весь день провести,
І всю ніч про життя говорити,
Відчуття ти мої на душі бережи,
Моє ім'я нехай з вуст знов лине.
Я готовий і серце віддати своє,
Тільки знати б, що ти не покинеш.
Який жах це кохання. Ти знаєш усе,
Та надія ніколи не згине.
13
2
410
Слова
Коли уста твої розкажуть все,
Слова, що так хотіла я почути,
Я не побачу в них ніякий сенс,
Вони для мене стануть просто звуком.
Коли рука холодна знов твоя,
Мої долоні хоче зігрівати,
Відмовлюся. В тобі нема тепла,
Ти з рідного, чужим зумів вже стати.
9
2
387
Травневий дощ
Тобі підходить і травневий дощ,
Що краплями залишився на віях.
В твоїх очах і велич гір, де знов
Я намагаюсь віднайти спасіння.
І легка тінь від посмішки тобі,
Підходить, ти від мене не сховаєш.
Як завмирає слово у душі,
Тебе твій кожен подих прикрашає.
Волосся кучерявий водоспад,
Що по плечах розлився, так пасує.
Чарівний, наче щастя аромат
Я розумію, як тебе люблю я.
Хай скажуть – " Ідеалів вже нема",
Я посміхнусь на це, тебе згадаю.
Тобі підходить більше всіх... Це я,
Поет, тебе що в віршах оспіває.
8
2
460
Я думав – люблю
Мені бачити б посмішку юну твою,
Наче вперше, нестримно й жадано.
Ти дивилася в небо... Я думав – люблю,
Та все зовсім не так, я палаю.
Я коханням палаю, неначе вогнем,
Наче сонця рукою торкнувся.
Ти дивилася в небо, я бачив – тебе
І думкам своїм знов посміхнувся...
7
1
348
Найкраще свято
Так хочеться почути спів дитячий,
Що з вулиці доноситься вночі.
Бо в день цей зустрічаємо ми Свято,
Що є спасінням грішної душі.
Народиться бо в світ Мессія, з неба
Сам Божий Син в печері між ягнят.
Світитиме яскрава зірка, певно,
З усіх найяскравіша є для нас.
Та Свято це зустрінемо ми тільки
Коли святий, Різдвяний пройде піст.
Цей час – можливість стати кращим. Свідком,
Спасіння людства, дня де згине гріх.
Бажаю всім нам, браття християни,
Зустріти вже добрішими Різдво.
Хай наш Господь усіх благословляє,
Амінь. Хай всіх вас захищає Бог.
10
4
454
Я напишу
Я напишу про те, що відчуваю,
Про те, що я тримаю на душі.
Не думай, в віршах, я не прагну слави
Я прагну написати лист тобі.
Я в тім посланні, що іде від серця
Всі свої біди, радості свої –
Все опишу. Що це кохання перше,
Такого більш не буде на землі.
Як я ночами думаю про тебе,
Про нашу зустріч, погляд ніжний твій.
Ні в чому більш не маю я потреби,
Не маю інших я ніяких мрій,
Лиш тільки пригорнутися до тебе,
Морозні руки зігрівати знов.
Я напишу сьогодні вірш, напевно,
Такою й має бути ця любов...
18
3
440
Справжня радість
Я бачу в цьому світі сотні радостей,
Сім'ю, любов, навчання та красу.
Та все ж таки, від серця я зізнаюся,
Одна лише є радість, то – Ісус.
Хоч кожен день свої несе приємності,
Ніщо не в змозі замінити те,
Що відчуваю від хвали сердечної,
Коли до Бога знов душа іде.
Коли молитва з вірою, як пташечка
Злітає в небо, маючи мету –
Сказати Богу щире, чисте – дякую
За все що маю, і за що люблю.
Хай сотні тисяч радостей зустрінуться,
Та тільки є одна така, жива –
Коли Господь з тобою. Ось, що істинно
Для серця краще ніж усі дива.
6
4
365
Моє життя
Моє життя – ніщо, повір, без тебе
Я наче раб одвічний самоти.
Ти дієш наче той ефект Плацебо,
Я знову вірю, що найкращий ти.
Коли тебе нема – не світить сонце,
І птахи не співають у гаю.
Вдивляюсь кожен вечір у віконце,
Побачити тебе хоч мить одну.
Усе пусте, і мною все забуте
Неначе я раніше не жила.
Я чула вже про те, що люди люблять,
Та про прощання мало говорять.
І навіть вірші всі мої – непотріб
Немає в них ні сенсу, ні душі.
Моє життя без тебе знов проходить,
Наскільки довгі ці розлуки дні...
11
6
375
Твоя любов
Твоя любов до мене доторкнулась
Неначе тихим подихом зими.
Так освіжила, все перевернула
І яскравіші стали навіть сни!
Твій погляд ніжний, став неначе морем
Ніколи ти не знаєш, що на дні.
Та бачу я, як разом ми з тобою,
Я знайду спокій там, на глибині.
І посмішка твоя для мене рідна,
Неначе років сто з тобою ми.
Якби життя все наше було фільмом,
То головним героєм був би ти.
Твоя любов настільки різнобарвна,
Що я не можу бути в стороні.
Тебе настільки палко я кохаю,
Наскільки тільки можна на землі.
12
10
437
Руїни
Одна тільки думка мене зігріває,
Одна тільки щастя дарує мені.
Кохання – це те що повік не вмирає,
І знов розквітає на місці руїн.
Одну тільки радість в душі бережу я,
Одну я кричу, коли інші мовчать.
Кохання свій рай на землі відбудує,
Хай ранить його знов ворожий кинджал.
Цю істину наче молитву тримаю,
І згадую знов, коли сум на душі.
Кохання – це те, що людей всіх єднає,
І знов розквітає на місці руїн...
8
6
412
Нічим не гірше
Ти не писав до мене сотні віршів,
(Бо це до тебе вже зробила я).
Та зізнавався ти нічим не гірше,
Пісень всіх краще – ті прості слова.
Ти говорив про те, як сильно любиш
Від чого знову тепло на душі.
Про те, як не кохали зовсім люди,
І тільки ти так полюбити зміг.
Про те, як сильно зустрічі чекавши
Хвилини рахував, не довгі дні.
І тільки мене сильно обійнявши,
Відчув ти щастя, спокій на душі.
Ти не писав до мене сотні віршів,
Та в цьому сенсу і не бачу я.
Ти зізнався в почуттях не гірше,
У погляді читаю знов :" Моя".
13
5
435
Розум і серце
— Не погоджусь я з тобою, розум,
І думки твої, мені чужі.
Я без нього дихати не можу,
Темні й сірі всі самотні дні.
Знову скажеш розлюбити зовсім,
Та тебе не слухатиму, ні.
Хай лунають докори і сльози
Буду йти за покликом душі.
— Ти мене не хочеш чути, серце,
Біль твій – мій, його я знаю теж.
Бачу я на волю, як ти рвешся
Та не відпущу туди тебе.
Завжди ця триває суперечка,
Переможцем відчуття було.
Та тепер, нехай для мене вперше
Обираю сенс, а не любов.
10
7
383
Фільми
Я завжди хотіла кохання, як в фільмах
Де в кожному русі акторів свій знак.
Ну що ж, зізнаюсь, що одна з божевільних
Бо мрію подібне відчути і я.
Тепер я романтику бачу у всьому,
В дрібницях, в яких зовсім сенсу нема.
Себе уявляю "життєвим актором",
Де в мене звичайно є роль головна.
10
9
408
Ромео і Джульєтта (не)
У мене пропозиція для тебе,
Давай ми будем разом до кінця.
Зіграємо Ромео і Джульєтту,
Але в фіналі зійдуться серця.
Нехай в кінці ніхто не помирає,
Дві сім'ї хай погодяться на те,
Що ми з тобою будем завжди разом,
Найкращий це для нас бо є сюжет.
А ще... Давай ми будемо собою,
Нехай любов у нас своя живе.
Я знаю, що ти даш своєї згоди,
Бо знаю, як кохаєш ти мене.
Трагедії сумнішої на світі,
Нехай не буде за Шекспіра твір.
Та наш роман – комедія і більше.
( Як шкода, все в моїй лиш голові).
13
8
396
Характер, зовнішність, манери
Хоч твій характер, зовнішність, манери
До ідеалу зовсім не близькі,
Та ти неначе принц, що із поеми
Та ти рідніше всіх, повір, мені.
Лише твій погляд вміє зігрівати,
І тільки ти науку знаєш ту,
Як в себе серце швидко закохати.
І я здалась тобі, бо я люблю...
Навіщо ці "жадані" ідеали,
Коли є в світі ти, прекрасний ти.
Твої манери, зовнішність, характер –
Ось це для мене апогей краси.
13
12
438
Не знаю
Не знаю, як без тебе бути
Як жити і куди іти.
Я б все віддала, щоб забути
Ті дні с тобою і ті сни.
Ти наче близько, та далеко
Ти недосяжний, але мій.
Дорога відчуттів не легка,
Та знов веде вона до мрій.
Коли вже пройде та розлука,
Ми будем разом – назавжди.
Не знаю, як без тебе бути
Як жити і куди іти...
14
2
410
Прошу тебе
Ти усмішкою зігріваєш світ,
Прошу тебе, ти тільки не зламайся.
Багато щастя буде, лиш повір,
А всім проблемам знову посміхайся.
Прошу тебе, не плач і не журись
Пройде війна, і знову зійде сонце.
А ти наперекір всім їм – живи,
На повну, так як тільки ти і хочеш.
І кожен день закохуйся в життя,
Воно одне – і більше вже не буде.
Цінуй себе, люби себе, і знай,
Що все пройде, а інше – відбудуєм.
9
9
402
Світ
Вона була не схожою на інших,
Ні, зовнішність красива як у всіх.
Та поринала знов у свої вірші,
Й жила в них, наче це єдиний світ.
Кохала в них, кохання відчувала,
Всю радість, сум, всі почуття – живі.
Бо час свій та, поезії віддала
Це був її притулок, її дім.
Вона сама створила своє щастя,
Пером життя обрала те своє.
Поезія – що може бути краще?
Там кожен своє серце віднайде.
14
7
424
Дуель
Я тобі призначаю дуель,
І в цій грі лиш один переможець.
Бо ти винний, що я цілий день
Лиш про тебе і думати можу.
Тільки ти знов в думках, уві сні
Наче інших я зовсім не знаю.
Теплі руки тремтячі твої,
Посміхаючись, знову згадаю.
Ти програєш, бо ти вже програв
Саме в день, коли ти закохався.
Переможцем не стану і я,
Бо я теж цю любов відчуваю.
10
5
390
Правильні слова
Я правильні слова не підберу,
Бо Ти є той, кого не описати.
Хай вірші в світі всі перепишу,
Та зовсім їх не буде вистачати.
Мій Бог, за милість вдячна я твою,
За те, що знов і знов все пробачаєш.
За ніжний пташок спів в моїм гаю,
За захід сонця, також за світанок.
За те, що маю віру, бо завжди
Мене почуєш й справді доможеш.
Небесний Батьку, дякую, що Ти
Даруєш милість й знов зі мною поруч.
15
6
460
Дивна річ
Наскільки дивна річ оця любов,
В житті вона з'являється як казка,
І застигає вмить гаряча кров.
Ти починаєш відчувати щастя.
Хвилини стануть кращими за рік,
І знов сумісні згадую моменти.
Любов, насправді, дуже дивна річ,
До неї сотні напишу сонетів...
10
7
438
Сотні слів
Я тобі напишу в смс сотню слів,
Розповім, як я сильно сумую.
Як рахую до зустрічі довгі ці дні,
І про вірші, що знов напишу я.
А також я скажу, як кохаю тебе
Та нічого тобі не відправлю.
Бо для мене кохання – великий секрет,
Про який ніхто в світі не знає.
14
4
431
Моя правда
Якщо мої вірші про тебе неправда,
Якщо всі слова, що сказала – без сенсу,
То знай, не потрібне мені існування,
З тобою назавжди живе моє серце.
Якщо кожен день, що без тебе живу я
Не стане шляхом для наступного щастя,
Якщо я тобі не скажу, що люблю я
Навіщо весь час з нас кордони знущались?
Ти знай, що для мене рідніше немає
Нікого, для серця, що душу зігрів би.
Коли ти зі мною весь світ розквітає,
Кохаю тебе все сильніше й сильніше.
14
1
396
Засинай...
Засинай, я прийду знов до тебе вночі,
Обніму, коли будеш ти спати.
Всі кошмари, що сховані десь у пітьмі,
Цілу ніч буду я відганяти.
Не посміють тебе наздогнати кати,
Охороною вірною стану.
На світанні прокинешся в спокої ти,
Я з промінням від сонця розтану.
І коли вже ти очі закриєш свої,
Я прийду, обніму твої плечі.
Засинай, я прийду знов до тебе вночі,
Ну а поки що це тільки вечір.
13
5
343
Тримай
Ти тримай мою руку так міцно,
Як Скляний той тримається міст.
Відчувається мить наче вічність,
Всі слова загубили свій зміст.
6
4
374
Час
Я на неї кричав, та не чула мене
І до неї ішов – не пускала.
У обличчя вдивлявся, та все це пусте
Бо мене зовсім та не кохала.
Я блукав, я кохання у світі шукав
Ту, що серце обрало б навіки.
Та владарка-любов все зробила сама,
Закохався в найкращу у світі.
І вона тільки з погляду знає про все,
Що на серці своїм я тримаю.
Я любов вже знайшов, це шукає й тебе,
Тільки час хай для долі настане.
10
3
398
Погляд
Твій погляд ніжний, наче літо теплий,
І голос твій звучить, як скрипка та.
Я бережу всі в пам'яті портрети,
Ті дні, що я з тобою провела.
Мені вже точно є про що згадати,
Розмова тиха, спека за вікном.
Коли вже осінь одягалась в шати,
Я відчувати почала любов.
Ти доторкався серця одним словом,
Одна хвилина разом – наче рік.
Скажи як так? Як ти робити можеш,
Без тебе вже, чому не рідний світ?
Чому коли ти поруч, розквітають,
Давно зів'ялі квіти на душі?
А відповідь я знаю, точно знаю,
Бо я кохаю кожен погляд твій...
11
6
408
Квіти
На серці, де сотні болючих поранень
Колись у майбутньому виростуть квіти.
І щастя ми будемо знов відчувати,
Та щиро сміятись, немов ми ще діти.
Всі висохнуть сльози, і сніг весь розтане
Здійсняться у кожного всі його мрії.
Не буде на серці болючих поранень,
І вийде з-за хмар знову сонце надії.
14
1
408
Лихоманка
Я не скаржусь вже на лихоманку,
Що живе під назвою "любов",
Бо ж набридло. Перша думка зранку,
Як же твій вчорашній день пройшов.
Вже не маю я температури,
І не стигне в моїх жилах кров.
Не кохання правила диктує,
А сама свій обираю крок.
І не так погано наодинці,
Бо нема ванільних слів та драм.
В почуттях свої ж бо є злочинці,
Викрадають радість від життя.
Знаю, що попереду зустріну
Все, колись що мрією було.
Ну а зараз я в любов не вірю,
Бо вона для мене наче сон.
13
3
441
Мої слова
Якби мої слова ти міг почути,
Відчути хоч на мить, що поруч я,
То всі кордони зникли б, і всі муки.
На серці б відчувалася весна.
Та це все мрії, вигадки емоцій,
Нестримно залишатися одній.
Прийшла б до тебе уві сні, та ночі
Я знов проводжу наче у пітьмі.
І тільки вірші знають все про мене,
Про все, що відчуваю, чим живу.
Якби мої слова ти міг почути,
Відчув би те, як я тебе люблю.
16
1
464
Віщий сон?
Якби цей сон для мене віщим став,
Чи мрія то моя, чи поклик серця,
Надія, що ніколи не вернеться?
Чи то собі я все науявляв?
І посмішку твою, обійми ті
Що здатні айзберг кожен розігріти,
Бажання я свої куди подіти?
Страждання всі залишити собі?
А ти? Що ти? Живеш ти як завжди,
Не згадуючи образ мій ніколи?
Моя ж душа все прагне тільки волі,
Щоб в цьому світі десь тебе знайти.
🖤
14
2
376
Я все знаю
В твоїх очах без слів я прочитаю,
Як сум проймав тебе і ти згорав,
І зустрічі, як свята ти чекав,
Та я це бачу, я про це вже знаю.
В твоїх словах почую я про все,
Секретом, що хотів ти так зробити
Без мене навіть дня не міг прожити,
Та я почую сенс, що в думці є.
І знаєш звідки відаю про те?
Бо відчувала все, що ти відчув
Вогонь на серці, й неймовірний сум
Та все пройшло, бо бачу я тебе.
12
0
379
"Ні" серед "так"
Я не раз був закоханий в очі дівчат,
Та таких я не бачив ніколи.
Серед тисячі "ні" – я хотів чути "так",
Там було і бажання й відмова.
Я вустами жінок поневолений був,
А таких не зустрів в цьому світі.
В кожнім слові я згоду для серця знайду,
Та незгоду зміг теж зрозуміти.
Мене зваблював леді тонкий аромат,
Але ж той я відчути не зможу.
Твоє схвалення? Знову на зустріч йду я,
Хоч в кінці тільки ти переможеш.
Наче птах, що у клітці – я бачу свій рай,
Та відмова – в'язниця для серця.
Серед тисячі "ні", я чекатиму "так",
Бо любов до кінця не здається.
P.S переклад мого вірша з російської на українську
11
10
343
Твоя краса
Твоя краса насправді неповторна,
Так, так, тобі, це саме говорю.
Ні з ким не зрівнюй ти своєї вроди,
Люби себе і більше всіх цінуй.
Не слухай думки "справжніх ідеалів",
Нехай що хочуть, те хай говорять.
У кожної картини є свій автор,
І свій читач у кожного вірша.
Якщо для тебе стане вірш цей знаком,
Підійме настрій, змотивує враз
То знай, що ти чарівна, ти прекрасна
І врода неповторна є твоя.
18
10
400
Наші шляхи
Нехай, не винуваті ми з тобою,
Що розійшлися наші два шляхи.
За нас давно все вирішила доля,
Та ми все зробим зовсім навпаки.
Хоч часу вже для зустрічі немає,
Без цього теж кохання проживе.
В думках моїх коли я засинаю,
І вранці перша думка – де ти є.
Ти знай, кордони злісні та ці війни
Любові не торкнуться, мало сил.
Для мене став ти наче сонця світлом,
Бо в тобі все, що хочу я знайти.
Будь що хай доля вирішить, даремно,
Та наказати серцю – нема сил.
Одне я знаю все ж таки напевно –
Що все ми зробим зовсім навпаки.
16
8
405
Всього одна мить...
І всього одна мить, ти ламаєш мене
Наче гілку в руках безтурботну.
Знов в сльозах я вдивляюся в рідне лице,
Ти змінився, і став моїм горем.
І всього одна мить, зруйнувала мій світ
Мою радість, що жила роками.
Зруйнував ! Я ненавиджу просто тебе,
Проклинаю день зустрічі нашу.
І тепер забираю я серце своє,
Що тобі я колись віддала.
Знов в сльозах я вдивляюся в рідне лице,
Ти змінився. Мій світ зруйнував...
38
16
655
Згинь.
Згинь з моїх снів, не вертайся ніколи.
Набридло даремно вбивати серденько.
Ти взяв мене поглядом ніжним в окови,
Убивши надії про щастя маленькі.
Згинь ти з думок моїх, дай мені волі!
Дай мені дихати свіжим повітрям.
Коханою мріяла бути... Доволі!
Тепер я сама себе люблю на світі.
Згинь ти з життя мого, прошу мій янголе,
Дай мені радості смак хоч відчути.
Напевно це сон, він лишився уявою
Чому я тебе вже не можу забути?
Кохаю! Кохаю! Кричу, та почуй мене!
Ти зрозумій, що кохання це біль.
Згинь, просто зникни прошу ти мій янголе,
Згинь, я не хочу тонути в тобі.
37
5
794
Я закохалась
Я закохалась в тебе так раптово,
Це був прекрасний серпеневий день.
На мене так дивився загадково,
Від погляду забула хто я є.
Тремтіли руки, серце зупинялося
І наче світ на мить лиш завмирав.
А ти пішов, і я сама зосталася,
Та не остання зустріч, хто б це знав.
Тепер я знову з усмішкою згадую,
Я закохалась в тебе так раптово.
А ти сидиш зі мною це не знаючи,
"На мене так дивився загадково".
46
16
763
Секрет
Я розповім сьогодні свій секрет,
Що в серці і в думках моїх блукає.
Та я прошу, ти зрозумій мене,
Хай мій секрет тебе не налякає.
Ти завжди був веселим юнаком,
Спочатку другом, потім – закохалась.
Ти був таким мрійливим... Наче сон,
Від нього не хотіла прокидатись.
В очах твоїх я бачила себе,
Таку звичайну і таку щасливу.
Я малювала знов твоє лице,
А ти радів і був таким мрійливим.
Та потім зрозуміла одну річ –
Ти зовсім не в моєму серці, вибач...
Але я відповім на це тобі –
Бо сам ти є моє серденько, милий.
38
8
708
Ти скажи
Моє серце тоді зупинилось
Кров застигла у жилах моїх.
Ти скажи, як я тут опинилась,
Де не бачу я очі чужі?
Лиш один твій портрет, твоя правда
Твої мрії, думки і твій сміх.
Ти радієш? І я бачу радість,
Ти сумуєш? І сумно мені.
Ти скажи, як твій погляд небесний
Моїм сонцем і місяцем став?
Переміг ти, забрав моє серце
Перше місце, де твій п'єдестал?
Скільки б слів я тобі написала
Зрозуміти не зможу одне –
Так чому в жилах кров застигає,
Коли бачу, юначе, тебе?
44
2
815
Дні Шевченка...
Коли розтане всюди сніг,
Весна нас буде зігрівати.
Шевченка ми святкуєм дні,
З чим хочу всіх вас привітати.
Усі ми знаєм цей портрет –
Великі очі, темні брови,
І вуса чорні. Це лице
Борця за волю і свободи.
Тарас Шевченко... Скільки літ,
А твори все його цитують.
На велетенській цій землі ,
Шевченка згадують, шанують.
Бажав він волі для людей.
Щоб поборола Україна,
Кайдани скинула з грудей,
І була сильна, була вільна.
Він той, хто про народ писав,
Про кріпаків, про їх проблеми.
Віршами він з колін підняв,
Всіх українців, всіх шляхетних.
Пройшли століття, плин років,
Та цей портрет у кожній хаті.
І не прості це зовсім дні –
А дні Шевченка, його свято.
Тож я вітаю весь народ,
І всю славетну Україну.
Тарас зіграв важливу роль,
Для волі, щастя, для країни.
46
9
1145
Присягаюсь.
Я тобі в почуттях присягаюсь
Кожним словом своїм і віршем.
Кожним поглядом лагідним, карим,
Я вдивляюсь у ніжність очей.
Кожним днем, коли згадую вічність,
І сльозами від болю в душі.
Хай нам скажуть, що ми дуже різні,
Ти для мене рідніше сім'ї.
Я тобі зізнаюсь знов зітханням,
І надією в краще життя.
Як сказати... Ну так, в порівнянні,
Ти для мене – частинка моя.
І я впевнена – ти про все знаєш,
І даруєш знов погляд очей.
Я тобі в почуттях присягаюсь
Кожним словом своїм і віршем...
39
19
566
Ти в серці...
Ти в серці відізвався ураганом,
І посмішкою на моїх устах.
Душі моєї став ти вірним паном,
Що держить все життя моє в руках.
Ти відізвався полум'ям пекельним,
І сновидінням в цю зимову ніч.
Для мене став ти істинно шаленим,
Коли зізнався ти мені при всіх.
Для мене став коханням, що без тями
І поцілунком ніжним у щоку.
Тебе душею дуже я кохаю,
І серцем тебе сильно я люблю....
35
12
646
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана
Так важко на серці мені.
Приходь ти до мене жадана,
Щоночі. Хоча б уві сні.
Загляну в кохані я очі,
Не йди, прошепчу. Я люблю.
Та довгі безсоннії ночі,
Вбивають вже душу мою.
Прошу я, відкрий моє серце,
Ти подихом ніжним своїм.
Відчиню заховані дверці,
Закриті на сотні замків.
63
39
1548
Камінь/камень
Якби серце моє було каменем,
Мені б легшим здавалось життя.
Знову сяяло б сонце над хмарами.
Ну але це не так. Почуття...
Я закохана, просто закохана
Як не зможе кохати ніхто.
Він з'явився, як гість той непроханий,
На полянці де сотня квіток.
І здалося мені, що кохана я...
Та здалося? А ні, так і є.
Він про все розказав мені чарами,
Своїм поглядом, звабив мене.
Якби серце моє було каменем,
Я не знаю, що було б тоді.
А тепер наче сонце над хмарами,
Я пишу йому знову вірші...
🌻🌻🌻🌻
Перевод :
Если б сердце моё было камнем,
Мне бы лучшей казалась вся жизнь.
И над тучами солнце сияло бы,
Но есть чувства, конечно, увы.
Я влюблённая, просто влюблённая
Как не сможет любить уж никто.
Он явился мне гостем незванным тем
На поляне где много цветов.
Показалось мне то, что любима я
Показалось? А нет, так и есть.
Обо всём рассказал колдовством он мне
Своим взглядом влюбил в себя здесь.
Если б сердце моё было камнем,
Я не знаю, что было б тогда.
А над тучами солнце сияет вновь ,
Ему стих напишу снова я.
🌻🌻🌻
Прошу прощения за все ошибки , я не очень знаю переводить свои сочинения с одного языка на другой. Это далось мне очень трудно)
42
22
917
Час
Чому так швидко час минає,
Ледь-ледь торкнувшись, повз летить.
А що попереду — не знаєм...
За обрієм щось мерехтить.
До школи вчора вперше мати,
Малу за ручку відвела.
Щоб там змогла всьому навчатись,
А вже гляди — десятий клас.
Коханку п'яту хтось дівчину,
Повіз на дорогий курорт.
А той продав стару машину,
Щоб банку виплатити борг.
Одна щасливо вийшла заміж,
І діточок ростить мов цвіт.
А інша вже зустріла старість,
Під тягарем зігнулась літ.
І що ж я цим хочу сказати?
Цінуйте час, і кожну мить.
Ми все одно не будем знати,
Що нас чекає. Нумо жить,
І всім навкруг дарити радість,
Любити, тішитись життю.
А потім і зустріти старість,
І дати місце каяттю...
47
12
1017
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра,
Гуляючи по вулиці рідненькій,
Побачила в болоті кошеня,
На мене так дивилося сумненько.
Чомусь у серці так затріпотіло,
Подумала забрати в дім собі,
Дістала з бруду, воно муркотіло,
Співаючи дорогою пісні.
Ось так у мене і з'явилось диво,
Мій друг пухнастий, любе кошеня.
Історія насправді ця правдива,
А на дворі лив дощ, мов із відра...
З чудовою @torry_fine ❤
Для проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
42
14
889
Зіграй на струнах...
Зіграй на струнах серця мого пісню,
Мелодію цю завжди пам'ятай.
Зіграй її, бо потім буде пізно,
І пекло поміняється на рай.
Зірви у полі ранком ти барвінок,
Його у свої коси я вплету.
Не вистачить для мене ні хвилинки,
Щоб зізнатись і піддатись почуттю.
І розкажи мені, як це коханим бути?
Бо я кохання вмію лиш дарить.
Я погляд твій не можу все забути,
І нас тримає тут всього лиш мить.
Зіграй на струнах серця мого пісню,
Мелодію, що написав ти сам.
Зізнайся в почуттях, бо буде пізно
І стане пекло, ми забудем рай...
41
12
760
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі
Сонця промені, хмари і гай...
Я не зраджую тій своїй звичці
І ніколи не зраджу. Це край.
Небо синє, бурхливе і темне,
Наче очі твої, наче рай.
Наче сховище, замок підземний.
Наче темний і лячний той край.
Намалюю тобі на обличчі,
На сторінці клітинку. Портрет...
Я не зраджую тій своїй звичці,
Знов малюю лиш твій силует.
60
13
1686
Карантин
Керує світом в нас коронавірус
Торкнувся стовідсотково усіх.
Усіх кому плюс сорок, кому мінус—
Усіх дорослих і усіх малих.
Усі ж бо вдома всі на карантині.
Комп'ютер, телефон — чого ж бажать.
Лиш кухня, ліжко, зайві кілограми
Коронавірусом все "прикривать".
Все було б весело, якби не було сумно
Бояться люди всі тої біди.
Хтось кашлянув, чихнув, чи дише "шумно"
Гляди — усі розбіглись навкруги.
Заборонив коханим поцілунки,
Рукостискань, обіймів теж нема.
А макіяж сховав під "обладунки",
Та часу вільного — хоч відбавляй.
Я знаю скоро ті часи настануть,
Коли оця недуга пропаде.
Не лиш серця, а й руки об'єднають
Усі кохані. Щастя ж бо прийде.
42
3
1491
Коронавірус
Коронавірусом його назвали,
Хоч було б краще чорним і страшним.
Тоді чому ж його "коронували" ?
Вражає ж всіх людей, що навкруги.
А може й правильно його назвали.
Керує світом як всесвітній цар.
Та й не таких було ми " обламали"
Йому потерпим трохи. І нехай.
Я вірю, скоро час отой настане,
Коли його відправим в небуття.
Корону скинем — і його не стане,
Щасливим буде в нас тоді життя.
42
15
950
Лист до матері...
Пишу до тебе мамо, і сумую,
Не можу обійняти я тебе.
Коронавірус навкруги лютує.
Прошу, ти рідна, бережи себе.
Кордони всі закриті, що між нами,
А я — "заробітчанка" , кажуть в нас.
Як я люблю — не описать словами,
Пробач, що ти одна в важкий цей час.
Поборе наш народ недугу люту
І скоро я до тебе повернусь.
Тоді — забудем ми про цю розлуку,
Я знов до тебе, рідна, пригорнусь.
Ти бережи себе рідненька, мила,
На вулицю частенько не ходи.
А вийдеш —руки часто мий ти з милом,
Хвороб ти не зазнаєш і біди.
А скоро, мамо рідна, в тебе свято,
Твій день — день матері. Вітаю я тебе,
Пробач, що не з тобою в нашій хаті,
Я повернусь, а ти чекай дуже мене.
47
11
1140
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала...
Так, неначе зовсім не жила.
І тобі лиш серце відкривала,
Я тебе кохала, як могла.
Я тобі всю душу і все серце,
Все віддам, ти тільки попроси.
Я тебе кохатиму до смерті,
Я з тобою навіки і завжди.
Я тобі відкрию таємниці,
Все, що маю — все віддам тобі.
І поля, і чистії криниці,
І прекрасний спів тих солов'їв.
Я тебе по-справжньому кохала,
Весь свій час, я віддала тобі.
Я була наївною . Не знала,
Що не брешуть тільки солов'ї.
50
15
1252
Бумеранг
По бумеранга ми живем закону.
Все, нами скоєне, колись знайде
І нас самих. З народження до скону
Все, що ми кинули , до нас прийде.
Як ми кохаєм — так і нас кохають.
Якщо не ті, що сердце обере,
То більш достойні душу не обмануть.
До кожного кохання з нас прийде.
Ну а якщо образим ненароком
Близьких, і тих, хто робить нам добро.
Напевно, бумеранга буде кроком —
Сторицею нам повернути зло.
А творимо добро — і нам те буде.
Ми пробачаем — вибачать і нас.
Тож будьмо щедрими і ввічливими, люди.
Не осуждаймо — не осудять нас.
39
3
1257
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах ,
Що виливаються в пісні.
Ти знову є в моїх віршах .
Я їх присвячую тобі.
Всі погляди твої ласкаві,
Я все змалюю у віршах.
Тихенько ,щоб вони не знали
До тебе я прийду у снах.
Коли у дзеркало поглянеш
А там побачиш лиш мене.
Знов вірші всі мої згадаеш,
І знов впізнаеш там себе.
І в день Святого Валентина,
Ми стали друзями с тобою.
Нехай зупинится хвилина,
Я розлучилася з журбою....
52
7
1384
Я не кохала...
Я не кохала, хоч старалась
Я не жила хоча хотіла.
Тебе забути намагалась,
А в небі зірка мерехтіла.
Я не шукала твої очі ,
І не приходив ти у сні.
Не прокидалась я щоночі,
І знов не вірила брехні.
Не було сліз, не було плачу
Забудем все, що в нас було.
Я все забула, вже тим паче
На небі "сонце загуло".
І через те, що я кохала
Мене покинув знову ти.
Якщо, напевно, про це б знала
Я не погодилась би йти...
41
3
1215
Ради тебе... ( на конкурс)
Ради тебе перли в душу сiю
Ради тебе мислю i творю .
Як i кожен маю свою мрiю,
Щоб почули те ,що говорю.
Розкажу вам люди я про мову
Найчарівнішу , прекрасну — із усіх.
Запрошу в країну вас казкову
Де завжди луна дитячий сміх.
Вас зустрінуть хлібом тут і сіллю
В подарунок — вишитий рушник.
Разом з вами проведем дозвілля
І поганий настрій раптом зник.
Може тут зустрінете кохання
Україночки — найкращії жінки.
З нею ви зустрінете світання
З нею ви плестимете вінки.
Я скажу вам люди, ви вивчайте
Мову наших предків, та батьків.
Нашу Україну величайте
До кінця усіх своїх років.
Я пишаюсь тим, що українка.
Я пишаюсь тим , що говорю
Мовою, що грає мов сопілка.
Ви вивчайте — знову повторю.
37
4
855
Ми не знали
Ми не знали , коли будем разом
Ми чекали прекрасного дня.
Сумували,страждали ми часом
І між нами була метушня.
Настав ось час зустрічі знову
Ти дивився на мене завжди.
Наче ти лиш співав колискову
Коли знову приходив у сни.
40
3
988
Кохання чисте
Кохання чистеє — мов лiсова криниця
Закована у лiсi мiж дерев.
Та лише зможе з неï той напиться.
Хто в лiсi цю криницю вiднайде.
Воно спiвуче мов пташки у полi ,
Немов струмок , що плине до мети.
Мов тихий шепiт листя на тополi
Але його важливо зберегти.
Кохання чисте мов роса на сонцi
Мов дика м'ята пахне навкруги.
Мов промiнь сонця загляда в вiконце
Мов знов зiйшлися нашi береги.
Кохання чисте — є завжди приємне
Збережене — не кане в небуття .
Лише кохання те, що є взаємним
Буває довжиною у життя.
28
6
980
Я говорю...
"Я говорю на русском " — друг мiй каже.
"I speak English" — Iнший промовля.
Той щось по-своєму незрозумiло скаже.
Багато мов — велика ж бо земля.
А я на украïнськiй розмовляю
Нема нiчого, що рiднiш ïï .
Неначе в пiснi маминiй спiваю
Слова, любовi , вiри i надiй.
24
0
1126
Каяття
Ти знов мов тiнь, що слiдує за мною
Ти той блаженний подих каяття.
Моє життя не назовеш журбою
А вiчний стимул забути все буття.
Ти мов химера, що тихенько плаче
Ти мов засмучене мале дитя.
Але ти розумiєш, що тим паче
Тобi вже не здобути каяття.
Ти знов блукаєш в пошуках надiï
Що саме проживає там любов .
Але це все лише дитячi мрiï
Якi, напевно, розiб'ються знов.
23
2
993
Не вимовлю нi слова...
Не вимовлю нi слова. Помовчу .
А що менi сказати про кохання?
Нiхто не зрозумiє ,як люблю
I знаю я усi твоï страждання.
Ти там один ,зiтхаєш по ночам
Я тут сиджу i знов тебе чекаю
Не вiрю я тепер чужим очам
Без тебе милий, з болю помираю.
I зустрiчi чекаю дуже сильно
Знов гортаю днiв я календар
А що сказати, це ж є божевiльно
Кохання це є радiсть , це є дар.
24
5
810
Моє кохання
Моє кохання не живе в віршах,
Воно мов птах спiває та лiтає
Про нього не напишуть у книжках
I моє сердце гаряче палає.
I його погляд... Наче сенс життя
Вiн неймовiрний , нiби-то це казка
Знов з ним я потрапляю в забуття
I поглядом менi дарує ласку.
Коли вiн поруч сонечко смiється
Коли вiн поруч квiтне вся земля
Коли вiн поруч все менi вдається
I разом з ним розквiтаю я.
25
3
1121
Твоï очi
Твоï очi для мене наче барвiнок
Вони синi та гарнi , вони лиш моï
Серце моє забирають з вуглинок
Нiчого не бачу лиш очi твоï .
Вони дивовижнi , вони наче сонце
Вони повертають вiльнiсть життя
Вони вiдкривають щастя вiконце
Надiюсь с тобою в нас мрiя одна.
18
3
1270
Кохання
Кохання - це мрiя, цiнною в життя
Кохання - це радiсть для мене
Кохання приводить мене до кiнця
Життя я не хочу без тебе.
Кохання - це радiсть, кохання - це смiх,
Це барва з якоїсь картини.
Кохання для серця бажаний той грiх
Що серце ростопить з крижини.
Твоï очi - прекраснi , твiй голос - чарiвний
Ти прекрасний - бо ти лише мiй!
Твоï губи шепчуть слова мелодiйнi
Без тебе я знову у тьмi .
22
10
1209
