Варіант

Вікторія Тодавчич

Я для нього була варіантом, Лиш одною з десятків "таких". Він про мене забув й не згадав би, Якби тільки не сталась ця мить. Він для мене – надія, опора, А точніше в уяві моїй. Тільки скаже мені одне слово, Я від радості створюю вірш. Але з часом побачила правду, Що кохання не було у нас. Я до нього – він знову втікає, Я від нього й любов "ожила". Я тоді з цим змирилась, забула І нове розпочала життя. Зустрічалися десь – промайнула, Як й не знала я цього лиця. Та змінився зненацька й увагу Він для мене свою приділив. Я в цю мить з багатьох варіантів Стала раптом одним, основним. Тільки пізно й цього вже не треба, Дуже пізно про мене згадав. Певно в цьому і була проблема, Тільки втратив і знов покохав.

2024-02-06 12:06:32

Інші вірші поета

Поруч Цей світ Всього одна мить... Випадковість

Інші поети

Анастасия Полесская

@AnasteishaCann

Mary marko

@mary_45m

Yunus Arpacı

@yunusarpc

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16830

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2569