Не вимовлю нi слова...
Вікторія Тодавчич
Не вимовлю нi слова. Помовчу . А що менi сказати про кохання? Нiхто не зрозумiє ,як люблю I знаю я усi твоï страждання. Ти там один ,зiтхаєш по ночам Я тут сиджу i знов тебе чекаю Не вiрю я тепер чужим очам Без тебе милий, з болю помираю. I зустрiчi чекаю дуже сильно Знов гортаю днiв я календар А що сказати, це ж є божевiльно Кохання це є радiсть , це є дар.
2019-10-17 16:41:02
24
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Вікторія Тодавчич
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК .♥♥♥
Відповісти
2019-10-22 14:46:26
1
Вікторія Тодавчич
спасибо, рада что вам понравилось ♥😄
Відповісти
2019-10-26 08:42:02
Подобається
Роман Тихий
Дуже гарно і щиро написано. З надією. Героїні хочеться побажати швидкої зустрічі з коханим, менше болю, більше радості.
Відповісти
2021-10-30 09:17:24
Подобається
Інші вірші поета
Інколи хочеться Я знаю, ви не любите мене Що сталося з цим світом? Випадковість
Інші поети
Edelweiss
@Edelweiss
Lemonadka
@Lemonadka
Red Blue
@redAndblue
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1619
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1363