Не вимовлю нi слова...
Не вимовлю нi слова. Помовчу . А що менi сказати про кохання? Нiхто не зрозумiє ,як люблю I знаю я усi твоï страждання. Ти там один ,зiтхаєш по ночам Я тут сиджу i знов тебе чекаю Не вiрю я тепер чужим очам Без тебе милий, з болю помираю. I зустрiчi чекаю дуже сильно Знов гортаю днiв я календар А що сказати, це ж є божевiльно Кохання це є радiсть , це є дар.
2019-10-17 16:41:02
24
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Вікторія Тодавчич
Відповісти
2019-10-22 14:46:26
1
Вікторія Тодавчич
спасибо, рада что вам понравилось ♥😄
Відповісти
2019-10-26 08:42:02
Подобається
Роман Тихий
Дуже гарно і щиро написано. З надією. Героїні хочеться побажати швидкої зустрічі з коханим, менше болю, більше радості.
Відповісти
2021-10-30 09:17:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2224
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5726