Забери мене
valery
Я пам’ятаю той вечір — холодний, німий, Де вітер шептав мені вічну журбу. Сиділа, тремтіла, вдивлялась у простір, Лічила хвилини під свистом вітру. Я пам’ятаю, як пальці тремтіли в пітьмі, Як серце стискалося в болю й тривозі. А ти налякалась, ти тут же прийшла, Притисла до себе, врятувала від прірви. Я в очі дивилась, намагалася збагнуть: Ти теж це відчуваєш? Скажи хоч слова! Мені здавалося — щиро, але ти не бачила, Як душу мою обпікала біда. Я сумую. Мені боляче. Знов я одна. Я так прив’язалась, боюсь до глибина. Благаю, забери мене, обійми, Не дай цьому болю палити зсередини. Дозволь мені зникнути хоч на мить, хоч на ніч, Нехай час завмре, хай не плаче небесна блакить. А якщо я піду у холодну пітьму — Хай шепіт твій гріє мене на вітру.
2025-04-02 13:15:24
3
0
Інші категорії
Привітання Подійні Сумні вірші Вірші до свят Філософські Для дітей
Інші поети
Minyunsu3
@Minyunsu3
xxhannaxx2005
@xxhannaxx2005
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1502
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11991