гості
Aleksis Wind
Холод пробирав до кісток Навіть коли я була одягнена тепло. Ти знаєш? Я ніколи не любила у голові гостей, Вони завжди приносили зло. Ковтаючи цю порожнечу Я відчувала лише одне. Лише ту маленьку, мерзенну темряву Яка дедалі більше тягла мене на дно. Гості у голові твердили: "стояти!" А серце кричало: "біжи!". Темрява поглинала все більше і більше знову Душою відчуваючи біди. Гості ходили довкола Кричали мені: "співай люба ж, співай!" Я потрапила до цього чортового кола. Так і навіки залишившись живою.
2020-11-17 19:00:20
14
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Aleksis Wind
@Элисандра Благодарю! Мне приятно, что этот стих понравился тебе. Постараюсь кидать сюда своё творчество по больше 😅
Відповісти
2020-11-17 20:17:31
1
Элисандра
@Aleksis Wind конечно твоё великолепное творчество нужно выкладывать больше. С нетерпение жду🌝Ты вдохновляеши меня и заставляешь задуматься🤔
Відповісти
2020-11-17 20:22:13
1
Aleksis Wind
@Элисандра это очень приятно слышать для меня) ❤️ надеюсь заставляю задуматься о хороших вещах ☺️
Відповісти
2020-11-17 20:26:54
1
Інші вірші поета
Після зустрічі з тобою лист до чоловіка мої почуття червоні Кохання
Інші поети
Charlie
@CharliePage
Baekhyun
@yoona_Novels
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13342
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2524