гості
Aleksis Wind
Холод пробирав до кісток Навіть коли я була одягнена тепло. Ти знаєш? Я ніколи не любила у голові гостей, Вони завжди приносили зло. Ковтаючи цю порожнечу Я відчувала лише одне. Лише ту маленьку, мерзенну темряву Яка дедалі більше тягла мене на дно. Гості у голові твердили: "стояти!" А серце кричало: "біжи!". Темрява поглинала все більше і більше знову Душою відчуваючи біди. Гості ходили довкола Кричали мені: "співай люба ж, співай!" Я потрапила до цього чортового кола. Так і навіки залишившись живою.
2020-11-17 19:00:20
14
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Aleksis Wind
@Элисандра Благодарю! Мне приятно, что этот стих понравился тебе. Постараюсь кидать сюда своё творчество по больше 😅
Відповісти
2020-11-17 20:17:31
1
Элисандра
@Aleksis Wind конечно твоё великолепное творчество нужно выкладывать больше. С нетерпение жду🌝Ты вдохновляеши меня и заставляешь задуматься🤔
Відповісти
2020-11-17 20:22:13
1
Aleksis Wind
@Элисандра это очень приятно слышать для меня) ❤️ надеюсь заставляю задуматься о хороших вещах ☺️
Відповісти
2020-11-17 20:26:54
1
Інші вірші поета
Я хочу забути ту осінь момент прийняття знаєш... літо в твоєму серці
Інші поети
Yulia
@Vasilkova
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1099
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
103
15
15700