Молодий та дурний
Aleksis Wind
Я часто плакав, дивлячись у дзеркало, в ньому я не бачив себе. Я бачив лише тіло, порожній мішок без кісток, що звинувачував у всьому все. І чорна людина весь час сміялася мені в обличчя, кажучи: "ох який молодий ти, ох який дурний" Я з ним воював, воював без кінця, а він лише кивав, усміхаючись. "ох який молодий ти, ох який дурний" завивав він. А я все кричав і плакав дивлячись на себе, дивлячись на безжиттєве тіло. Ох як молодий був я, ох як дурний, не повернути того часу.
2020-11-22 12:38:00
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Элисандра
Как прекрасно! Чем-то напомнило мою жизнь, правда в моей жизни чёрный человек это общество которое угнетает меня. Я в восторге, плачу👏👏👏
Відповісти
2020-11-22 13:02:08
1
Aleksis Wind
@Элисандра спасибо тебе огромное! чем-то ты права, так как чёрный человек здесь имеет представление человеческого "страха, проблем, неудач, общество" каждый представляет его по разному рада что понравилось 💜
Відповісти
2020-11-22 13:09:19
1
Інші вірші поета
ті очі Кохання світ брехливих облич Смирення
Інші поети
Enok Mayeny
@Enok_Mazino_Mardukg
Cristina Zemba
@Cristina_Zemba
Mari Bloodycake
@mari_bloodycake
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
17110
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2730