Молодий та дурний

Aleksis Wind

Я часто плакав, дивлячись у дзеркало, в ньому я не бачив себе. Я бачив лише тіло, порожній мішок без кісток, що звинувачував у всьому все. І чорна людина весь час сміялася мені в обличчя, кажучи: "ох який молодий ти, ох який дурний" Я з ним воював, воював без кінця, а він лише кивав, усміхаючись. "ох який молодий ти, ох який дурний" завивав він. А я все кричав і плакав дивлячись на себе, дивлячись на безжиттєве тіло. Ох як молодий був я, ох як дурний, не повернути того часу.

2020-11-22 12:38:00

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Элисандра

Как прекрасно! Чем-то напомнило мою жизнь, правда в моей жизни чёрный человек это общество которое угнетает меня. Я в восторге, плачу👏👏👏

Відповісти

2020-11-22 13:02:08

Aleksis Wind

@Элисандра спасибо тебе огромное! чем-то ты права, так как чёрный человек здесь имеет представление человеческого "страха, проблем, неудач, общество" каждый представляет его по разному рада что понравилось 💜

Відповісти

2020-11-22 13:09:19

Інші вірші поета

лист до чоловіка Я хочу забути ту осінь люби мене мої почуття червоні

Інші поети

Elly Elly

@loosenoose

Olena Кim

@lenhcikm

Muzalevski

@Muzalevski

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2456

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1883