Коли на душі вогонь

Аліна Собакар

Я віришила з тік року сказала це тобі проміння ти є сонце що світло з висоти ти питала знову- знову що трапилося? Ти и чого? Та я боялася те слово люблю тебе все одно мовчала писала не буду говорить як вичула я боялася дуже дуже ніби хвиля 🌊 краде для мене ти небайдужа Але все таки я наважився сказати і важко то було 😔 І справді Ті слова мене з заділи і спазнула як Вогонь я казала тобі мутно Не зрузуміла ти того Але як не знаю ти зрузуміла сенс тих мовах і у грудях тебе защимило ти сказала вибач моя винна Ти подумала що назавжди Ти транш мене ту мить Відчула серденько стрімко твоє б'є Я змогла я це Зробила заспокоїла тебе ти ти важлива зажди оберігати тебе

2024-08-15 22:33:51

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Псина

Ви дуже чутлива людина

Відповісти

2024-08-19 04:05:54

Аліна Собакар

@Псина дуже гарно дякую дякую приємно 💖

Відповісти

2024-08-19 04:46:14

Інші вірші поета

Люблю тебе Натуся її голос Люблю тебе без меж З днем народження моя маленька принцеса

Інші поети

Лео Лея

@lesya_yurp

ArDen

@ArDen

Shimmer Shim

@Shimmer

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2109

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2378