f e n d a
— ✫ — Meu mar transtornado enfim atingiu um estado estável, Mas ainda possuo o pressentimento de que algo está errado. Sob todas estas camadas de átomos de hidrogênio e oxigênio, Abaixo de toda esta vida marinha que trafega pelas correntes oceânicas, Existe uma fenda tão profunda quanto a Fossa das Marianas, Situada entre os dois continentes do meu ser. No momento, esta fenda [a fenda da minha alma] encontra-se vazia e solitária E não culpo ninguém por isso além de mim mesma, a responsável por deixá-la esvaziar dAquele que realmente e unicamente a preenchia. Agora minha alma, mesmo em meio ao mar tranquilo, anseia por aquilo que deixara perdido: Anseia pelo preenchimento dAquele que lhe proporcionava sentido. — ✫ —
2018-08-05 18:40:36
3
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2312
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2586