i n s e g u r a n ç a

Ally San

— ✫ — Enclausurei-me em minha caverna Caverna coberta de escuridão Um tempo sem ver silhuetas alheias Um tempo de reflexão Houve aurora em meus pensamentos E pude analisar com mais clareza A razão pela qual todos pensam demais em si mesmos Meu contexto ligeiramente perdeu a beleza Tudo ficou repentinamente mais frio A insegurança tomou-me nos braços, como uma figura paterna toma seu filho E a sensação de escassez de amparo fez deslizar sob meus pés o chão em que me sentia apoiado Naquele dia observei: Mantive muitas relações, todas aparentemente bem firmadas E me mantive, com isso, extremamente ocupada Em fazê-las crescer Mas por fim descobri não possuir verdadeiramente ninguém Além dAquele que sempre esteve aqui. — ✫ —

2018-08-05 19:38:56

Інші вірші поета

d ú v i d a s l i b é l u l a s f e n d a p é r o l a

Інші поети

Seyfe

@Seyfe

Janocska

@Janocska

Женя Закарян

@Evgenia_zakaryan

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3532

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12284