d ú v i d a s
— ✫ — Demasiadamente egocêntricos É o que verdadeiramente somos. "Que os holofotes iluminem nossos rostos!" — é o que constantemente bradamos Enquanto escapamos das consequências de nossos atos precipitados e outros realizados a contragosto O que realmente estamos procurando? O que realmente há de nos satisfazer? Toda a atenção do mundo? Pois nem mesmo uma obra estimada em bilhões de euros e exposta em museus de grande renome Recebe tudo o que nosso "eu" supostamente tem fome Que caminho estamos trilhando afinal? As curvas, as descidas e as subidas nos levam a qual terminal? Qual é o valor da progressão aritmética de todo esse ritmo que a humanidade traça continuamente logo ao acordar? Como afirmo saber o significado de viver se permaneço morta, sem lutar? — ✫ —
2018-08-07 00:15:57
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Pâmela Machado.
❤👏👏
Відповісти
2018-10-24 14:40:42
Подобається
Pâmela Machado.
Nossa.. Parabéns, que você possa evoluir mais e mais 😉🤗
Відповісти
2018-10-24 14:41:27
Подобається
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3580
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5112