Чуєш?
Анастасія Жукова
Чуєш Той тихий постріл? До нас поспішає Ворожа ракета. Чуєш, Вона вже близько? Свистить пронизливо, Шукає жертву. Чуєш, Як приземлилася? Уламки хатоньки Розносить хвиля. P.S. Написала цей вірш, перебуваючи майже на межі з окупованими територіями, звідки часто й активно прилітало. Свист мін, що наближаються, ніколи не забути.
2022-10-13 15:04:54
2
0
Інші вірші поета
Дійсність До дитинства Екзистенція Війна все йде
Інші поети
Gwen
@Guemini
Your Witch
@Your_Witch
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15721
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12272