Екзистенція

Анастасія Жукова

(18+)
Немає сил, нема наснаги Весь час вигадувать розваги, Щоб не покинути цей світ, Який давно мені обрид. Не бачу сенсу в жоднім русі, Але противлюся спокусі Зробити крок у небуття: Тягну, як брилу, це життя. Близьких скорботою не вбити – Це найзначніший привід жити. Не всіх обтяжує абсурдність, Тож проявляти треба чуйність: Не можеш стати щасливішим – Не заважай радіти іншим.

2022-10-13 14:50:52

Інші вірші поета

До дитинства Дійсність Війна все йде Чуєш?

Інші поети

Meisongdi Riamroi

@Meisongdi_Riamroi

АНАСТАСІЯ ДЕМ'ЯНЧУК

@NASTYA_087

Троянда (Любов)

@lyubanya_colomba_di

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4024

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1480