Екзистенція
Анастасія Жукова
(18+)
Немає сил, нема наснаги Весь час вигадувать розваги, Щоб не покинути цей світ, Який давно мені обрид. Не бачу сенсу в жоднім русі, Але противлюся спокусі Зробити крок у небуття: Тягну, як брилу, це життя. Близьких скорботою не вбити – Це найзначніший привід жити. Не всіх обтяжує абсурдність, Тож проявляти треба чуйність: Не можеш стати щасливішим – Не заважай радіти іншим.
2022-10-13 14:50:52
2
0
Інші вірші поета
До дитинства Війна все йде Дійсність Чуєш?
Інші поети
Svora
@Svora
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2436
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4955