Дійсність

Анастасія Жукова

Багато в школі, пам'ятаю, Розповідали про війну, Яка творила Ад із Раю І злом живила Сатану. Тоді – слова, сьогодні ж дійсність: Війна вже вулицею йде. Моєю вулицею! – Дійсність? Ворожість сіє, смерті жне. Ненависть у повітрі свище. Ми люди... Чи фігури гри, Готові все навколо знищить, Як прозвучить наказ згори? Навіщо коримось абсурду? В людину человек стріляє, Не боячись Страшного Суду, Бо свій диявол більш лякає. Людина ж, прагнучи розплати, Бере до рук огидну зброю. Йде пішака пішак долати, А хтось спостеріга за грою. Лишатись маємо людьми І попри біль, і попри рани, Тоді побачим світло в тьмі І скинемо з себе кайдани.

2022-10-13 15:21:33

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Domina Mortem

Вийшов доволі гарний вірш)))

Відповісти

2022-10-13 21:00:46

Подобається

Анастасія Жукова

@Domina Mortem дякую♥️

Відповісти

2022-10-14 04:09:07

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5000

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3360