Війна все йде

Анастасія Жукова

Війна все йде, і не стихає Її важкий кульгавий крок. Моїм районом шкандибає, Лишає дим замість хаток. Тут «зарево» не є світанком, І не із льоду сипле «град». Повзуть полями руські танки, – Спішить «спасітєльний атряд». Тікають люди, а собаки, – Голодні, злі, всіма забуті, – У смітникових лазять баках Й кусають за ноги від люті. Що не зачинено, розбито Ракетой миру, хай їй грець. Туманом сірим місто вкрито. Чи близько тій війні кінець?

2022-10-13 14:32:19

7

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Анастасія Жукова

дякую ♥️

Відповісти

2022-10-20 12:20:08

Подобається

Антон Шаталов

Риторичне питання наприкінці мені сподобалося) добре🙂

Відповісти

2022-10-24 21:11:34

Подобається

Анастасія Жукова

@Антон Шаталов мені приємно🤗

Відповісти

2022-10-27 17:00:43

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12285

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2706