Війна все йде
Анастасія Жукова
Війна все йде, і не стихає Її важкий кульгавий крок. Моїм районом шкандибає, Лишає дим замість хаток. Тут «зарево» не є світанком, І не із льоду сипле «град». Повзуть полями руські танки, – Спішить «спасітєльний атряд». Тікають люди, а собаки, – Голодні, злі, всіма забуті, – У смітникових лазять баках Й кусають за ноги від люті. Що не зачинено, розбито Ракетой миру, хай їй грець. Туманом сірим місто вкрито. Чи близько тій війні кінець?
2022-10-13 14:32:19
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Анастасія Жукова
дякую ♥️
Відповісти
2022-10-20 12:20:08
Подобається
Антон Шаталов
Риторичне питання наприкінці мені сподобалося) добре🙂
Відповісти
2022-10-24 21:11:34
Подобається
Анастасія Жукова
@Антон Шаталов мені приємно🤗
Відповісти
2022-10-27 17:00:43
Подобається
Інші вірші поета
Чуєш? До дитинства Екзистенція Дійсність
Інші поети
Inked Disaster
@inkeddisaster
-Rayures
@Catalina_P
Anna Gera
@my_own_story
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12514
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1803