Війна все йде
Анастасія Жукова
Війна все йде, і не стихає Її важкий кульгавий крок. Моїм районом шкандибає, Лишає дим замість хаток. Тут «зарево» не є світанком, І не із льоду сипле «град». Повзуть полями руські танки, – Спішить «спасітєльний атряд». Тікають люди, а собаки, – Голодні, злі, всіма забуті, – У смітникових лазять баках Й кусають за ноги від люті. Що не зачинено, розбито Ракетой миру, хай їй грець. Туманом сірим місто вкрито. Чи близько тій війні кінець?
2022-10-13 14:32:19
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Анастасія Жукова
дякую ♥️
Відповісти
2022-10-20 12:20:08
Подобається
Антон Шаталов
Риторичне питання наприкінці мені сподобалося) добре🙂
Відповісти
2022-10-24 21:11:34
Подобається
Анастасія Жукова
@Антон Шаталов мені приємно🤗
Відповісти
2022-10-27 17:00:43
Подобається
Інші вірші поета
Екзистенція Чуєш? До дитинства Дійсність
Інші поети
dishka1234_AWT
@dishka1234_AWT
SH
@shyrasaur
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3351
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1983