Не змінилися
(18+)
Незважаючи що жили час гаючи Намагаючись спали днями створюючи рай вночі І позираючи на зорі що ледь світилися Ми помираючи клялися що не змінилися І снилося що час застиг та я не встиг змінити або замести Вплив життєвих злив які перехрестив Та разом з тим сам став центром перетину Каркас стесав мостам і впав вперто в тенета Вбивав в собі в словах естета Бо з часом відкривалися секрети... Ви кращі не знайдете силуети Сам - нізащо. Про них нехай пишуть поети Зі швидкістю комети серце билося Вже змилися старі портрети нові сюжети снилися Напевне на щось взлилися та правда Зі щастям не змирилася. А Вона була така рада... А потім наче вибух наче кісток хрускіт Напевне миль на сто лився той мусор з вуст всіх Я не міняв свій устрій хотів вчинити 'праведно' Та це неправильно "не слухай їх їм завидно" На тормоза жав знов не встигнувши і розігнатись Та зауважив швидкість з якою серце стало загорятись Як тормозні колодки Знов безкінечні ночі й дні короткі Усе назад в коробки У досвід - недоробки А під мінорні нотки сльози несолодкі Коли переглядав ті фотки Цікаво доки зжавши зуби у замок Доля буде тягати мене за поводок Немов вдох останній такий важкий аж жадний Усе в собі лиш зжати з усіма при зустрічі лиш ржати Не знав як можуть виручати тупі жарти І як кидає в жар то не питай чому награну усмішку повинен залишати Бачу ти не спішиш відповідати Краще б зразу дав у ніс цей клятий даунізм Я просто йшов на компроміс А не тікав запакувавши все минуле до валіз Я рятував себе від сліз вигадуючи нові зв'язки А мої смс-ки вас благали зняти маски Ні не чекали ласки та нахуй строїти ті глазки Тіпа класно вам вже на ті куплети класти Ну ще ясний цей мінливий блядський настрій бабський Та щоб в хлопів такі закваски Можна ж було все швидше і завчасно А час знов ставить пастки І заставить готуватись до поразки... Незважаючи що жили час гаючи Намагаючись спали днями створюючи рай вночі І позираючи на зорі що ледь світилися Ми помираючи клялися що не змінилися...
Незважаючи що жили час гаючи Намагаючись спали днями створюючи рай вночі І позираючи на зорі що ледь світилися Ми помираючи клялися що не змінилися І снилося що час застиг та я не встиг змінити або замести Вплив життєвих злив які перехрестив Та разом з тим сам став центром перетину Каркас стесав мостам і впав вперто в тенета Вбивав в собі в словах естета Бо з часом відкривалися секрети... Ви кращі не знайдете силуети Сам - нізащо. Про них нехай пишуть поети Зі швидкістю комети серце билося Вже змилися старі портрети нові сюжети снилися Напевне на щось взлилися та правда Зі щастям не змирилася. А Вона була така рада... А потім наче вибух наче кісток хрускіт Напевне миль на сто лився той мусор з вуст всіх Я не міняв свій устрій хотів вчинити 'праведно' Та це неправильно "не слухай їх їм завидно" На тормоза жав знов не встигнувши і розігнатись Та зауважив швидкість з якою серце стало загорятись Як тормозні колодки Знов безкінечні ночі й дні короткі Усе назад в коробки У досвід - недоробки А під мінорні нотки сльози несолодкі Коли переглядав ті фотки Цікаво доки зжавши зуби у замок Доля буде тягати мене за поводок Немов вдох останній такий важкий аж жадний Усе в собі лиш зжати з усіма при зустрічі лиш ржати Не знав як можуть виручати тупі жарти І як кидає в жар то не питай чому награну усмішку повинен залишати Бачу ти не спішиш відповідати Краще б зразу дав у ніс цей клятий даунізм Я просто йшов на компроміс А не тікав запакувавши все минуле до валіз Я рятував себе від сліз вигадуючи нові зв'язки А мої смс-ки вас благали зняти маски Ні не чекали ласки та нахуй строїти ті глазки Тіпа класно вам вже на ті куплети класти Ну ще ясний цей мінливий блядський настрій бабський Та щоб в хлопів такі закваски Можна ж було все швидше і завчасно А час знов ставить пастки І заставить готуватись до поразки... Незважаючи що жили час гаючи Намагаючись спали днями створюючи рай вночі І позираючи на зорі що ледь світилися Ми помираючи клялися що не змінилися...
2021-09-25 20:22:22
2
0