.,.

Andrii Grek

Це наче щось мати і втратити Я обіцяв собі що я буду тримати та зміг втрапити В клітку з приматами з погнутими гратами Які не порівняти я внятно кажу матами Із кожним святом ложу на клятву Так кожен може по своїх цінностях гуляти Ось так то малята прийшлося нерви оголяти З цього взяти манеру всього дозволяти Та перестань волати що настільки зла ти Повали вола та не вели зняти халати Зайва хвала та бо я давно вже в латах Бо не тримають зла ті що сидять в палатах Знов по мозгах калатай і від цих балад Хочеться рвати не до добра то Help me брате хіба не варто Плювати на навар той і знов повернутися на варту Вернись хоча би сном нехай міцним і й коротким Вернись хоча би словом ні не гірким солодким Лишись хоча би вітром нехай лиш ледь відчутним Хоча б спалахом світла навіки незабутнім

2021-10-15 17:25:49

2

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3214

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4680