.,.
Це наче щось мати і втратити Я обіцяв собі що я буду тримати та зміг втрапити В клітку з приматами з погнутими гратами Які не порівняти я внятно кажу матами Із кожним святом ложу на клятву Так кожен може по своїх цінностях гуляти Ось так то малята прийшлося нерви оголяти З цього взяти манеру всього дозволяти Та перестань волати що настільки зла ти Повали вола та не вели зняти халати Зайва хвала та бо я давно вже в латах Бо не тримають зла ті що сидять в палатах Знов по мозгах калатай і від цих балад Хочеться рвати не до добра то Help me брате хіба не варто Плювати на навар той і знов повернутися на варту Вернись хоча би сном нехай міцним і й коротким Вернись хоча би словом ні не гірким солодким Лишись хоча би вітром нехай лиш ледь відчутним Хоча б спалахом світла навіки незабутнім
2021-10-15 17:25:49
2
0
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1242
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1512