Собі подібних
Ви зліпите собі подібних коли підете
Ви злі тепер, як пси все мітите
Ви сліпите самі себе погаслим світлом
Я не жалів тебе допоки сам не учинив так підло
Я на репід знов ставлю світ так легше в слід
Минулих літ як слід сховати стид
Я майже встиг на тих вустах застиг навмисне
Та тишина ще до тепер краєчок серця тисне
А тоді слова спонтанно лилися фонтаном
Я їх на вус мотав кружляв у танго
Разом із сленгом я був зеленим
Так впевнено і наполегливо із світлом денним
З нічними вогниками і напів обпавшим кленом
Прискорював я швидкість крові у венах
Я переконував себе що все не просто так
Я денсав змінюючи кроси і на пляжі босим в такт
Жив нестандартно й вперто не для понту
Не варто було ті конверти дерти і у вогонь ту
Правду, тому і на десерт ту зраду
Така вже карма скільки людей й все марно
Так мало було мені потрібно для днів плідних
Та як піду чомусь не зліплю я собі подібних.
2021-08-24 19:08:20
3
0