Відпусти...

Andrii Grek

А все почалося незвичними ночами Коли зжимав плечами у пошуках свого причалу Чомусь в очах з печалью слова звучали як чари А потім лились дощами Я був без тями від проблисків весняних Я міняв місцями зміст 'плану' на чорно-білі плями Ми кляли тих хто не знами хоч самі зів'яли Пам'ятаю точку за кущами хоч був п'яний Перші фрістайли про життя невдале Ми ставили як вистави в зали Ці вуста благали щоб відпустив Казала що сама прийде та сам прийшов лиш рифми злив Так стало пусто я взяв в життя відпустку Надувся чуть не луснув поки не влився в русло Вчився жити усно та швидко брався до практики Вивчив сили в русі не знаючи і статики Боявся тої тактики просто в такт текти Клав на космічні знаки в стилі схильність до математики Хотів знати як те що є твоє впізнати Та лиш в снах як спав я взнав що рифма це як лати Могла мене послати могла маслати з нами І навіть нанеслась на тих листках в яких писав екзамен Як саме ми з'єднались полюсами Як чорна й біла полоса як плюси зі мінусами Мене крамсало від геніїв записаних на дисках Так само від мене крамсало моїх близьких Вдивись в них але не злись від слів зависних Колись ти злетиш у вись, я впасти вниз встиг Та мене вміло підхопила та людна Яка зуміла враз набути статус 'та єдина' І коли розгар поглинув словесний поєдинок сам з собою завжди закінчується в риму

2021-10-01 20:26:13

2

0

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1075

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

39

2

2407