Відпусти...
А все почалося незвичними ночами
Коли зжимав плечами у пошуках свого причалу
Чомусь в очах з печалью слова звучали як чари
А потім лились дощами
Я був без тями від проблисків весняних
Я міняв місцями зміст 'плану' на чорно-білі плями
Ми кляли тих хто не знами хоч самі зів'яли
Пам'ятаю точку за кущами хоч був п'яний
Перші фрістайли про життя невдале
Ми ставили як вистави в зали
Ці вуста благали щоб відпустив
Казала що сама прийде та сам прийшов лиш рифми злив
Так стало пусто я взяв в життя відпустку
Надувся чуть не луснув поки не влився в русло
Вчився жити усно та швидко брався до практики
Вивчив сили в русі не знаючи і статики
Боявся тої тактики просто в такт текти
Клав на космічні знаки в стилі схильність до математики
Хотів знати як те що є твоє впізнати
Та лиш в снах як спав я взнав що рифма це як лати
Могла мене послати могла маслати з нами
І навіть нанеслась на тих листках в яких писав екзамен
Як саме ми з'єднались полюсами
Як чорна й біла полоса як плюси зі мінусами
Мене крамсало від геніїв записаних на дисках
Так само від мене крамсало моїх близьких
Вдивись в них але не злись від слів зависних
Колись ти злетиш у вись, я впасти вниз встиг
Та мене вміло підхопила та людна
Яка зуміла враз набути статус 'та єдина'
І коли розгар поглинув словесний поєдинок сам з собою завжди закінчується в риму
2021-10-01 20:26:13
2
0