Вірші
Бабло
Я не заробляю бакси на класні кроси
Які там аермакси чи аерфорси Думав підкачати торс та схуд до костів
Зате є плюс одяг висить як в дев'яності
І дальше усе дуже просто бабки рулять світом
За ними лиш біжу я слідом
То знову плачу зряче або ржу я сліпо
Досягну цю межу я літом??!!Швидше з орбіти зійде юпітер
Бо без бабла в кишені вітер
Ніхто не буде це терпіти й просто піде
Ти жалюгідний бідний просто підер
Маловирогідно що хтось вкурить суть цих літер
Любиш коли у вуха тобі ссуть, хоч витер б
Тут правда по ціні купюр і це не сюр без тирт
Бабло проб'є твій мур, посадить босим на бордюр без стиду
0
0
278
Назва
Мене не питайтесь як кардинально помінятись
В загальний чат заглянь може спеціально вчать десь
І тормоза пищать коли ти сходиш з коліщат
І між зубами тиск лещат як настав час прощатись
І нерви верищать і посил - горить весь
Із чаєм німесил зварив та нема сил сваритись
В життя багато не просив і не просів під тиском
Причиною чому присів ноги в кросівках тиснуть
Дощ моросів навмисне доповнював цю обстановку
Він мов днював і ночував та вмить замовкнув
І що я тільки не чував у свою сторону
Терпець свій тобі зичив - Уваав! - урвався з гонором...
5
2
255
Мінор...
Життя буде тебе хуячити лиш по болючому
І ти не встигнеш цю побачити реальність глючену
Здається сучать тобі усі і кожен, Всі тільки учать, харош взивати до ікон лиш
Люди щасливі бажають нам добра в лапках
Рідні найбільш зрадливі - зрадою в пах
Ти не готовий до такого повороту тому з твого роту
Цей бруд з адресою до твого роду
А от і класика побутового коловороту - в новобудові за колючим дротом
Зви гонорово поза очі всіх задротом
Бо так охоче став за добро ти
Цей задум виліз задом зараз скину фото
Як зло перемогло то...
1
0
216
...real
Вбий в собі романтика творця
Віднайди той код від дверцят
І поміняй образ ведмедика чи баранця
Всю силу запусти в масу гаманця
Насправді треба так насправді це реалії
Теорія в бинтах а практика в ідеалі
Все іде далі ніхто не спиниться на твому
Ти не потрібен нікому твій стиль став комом
Не сци став кому, бо крапку легше
Ну бо не пре вже те що вчора стер вже
Та вже будь стержнем у в сьому першим
А зло і так на всіх ми держем
Бо не запер вже...
2
0
222
Не на стільки але все ж таки
І навіть в свому віці я не в своїй тарілці
Ні швидка ні поліція не змінить те що на вилці
Я влив в ці лиця традиції та вони або вицвіли або в них внизують спиці
І деколи сниться що рима ливнем лиється
Як колісниця несеться а де та границя
Це наче гра в принца без принцеси і замка
Лиш два замка один з них я а інший світ і лавка
Як клав на ті всі типічні клани як калька
Я плавно плавав та як на берег ступлю знов скалка
Життя як гра в салки як саги з русалками
Засцав іди в садік назад почни змалку
Бо я так палко віддався вибраному
Всі риються в брудній білизні та я у випраному
Говорить що пливе та не пливе а тоне
А мене пре не за лаве ну а тому no comments
І вже томить цих форумів тони
І входити налом а так ніхто не повідомить
Він очі мозолить думає що словом солить
А сам онлайн як олень приколи про себе соло
Да пацани це кльово говорить знову й знову
Під лівим ніком неодноразово так типово
Хейтер чи ловер кок чи повар замовк чи говір
В гонор чи в сором знов цей ляп черговий
В мене основа назовні зміст слова в підтекст
Ці ідеали не модні та головне процес
Напередодні заперло сьогодні драйв зчез
Насправді вже сотні віршів - це прогрес.
1
0
248
.,.
Це наче щось мати і втратити
Я обіцяв собі що я буду тримати та зміг втрапити
В клітку з приматами з погнутими гратами
Які не порівняти я внятно кажу матами
Із кожним святом ложу на клятву
Так кожен може по своїх цінностях гуляти
Ось так то малята прийшлося нерви оголяти
З цього взяти манеру всього дозволяти
Та перестань волати що настільки зла ти
Повали вола та не вели зняти халати
Зайва хвала та бо я давно вже в латах
Бо не тримають зла ті що сидять в палатах
Знов по мозгах калатай і від цих балад
Хочеться рвати не до добра то
Help me брате хіба не варто
Плювати на навар той і знов повернутися на варту
Вернись хоча би сном нехай міцним і й коротким
Вернись хоча би словом ні не гірким солодким
Лишись хоча би вітром нехай лиш ледь відчутним
Хоча б спалахом світла навіки незабутнім
2
0
210
Відпусти...
А все почалося незвичними ночами
Коли зжимав плечами у пошуках свого причалу
Чомусь в очах з печалью слова звучали як чари
А потім лились дощами
Я був без тями від проблисків весняних
Я міняв місцями зміст 'плану' на чорно-білі плями
Ми кляли тих хто не знами хоч самі зів'яли
Пам'ятаю точку за кущами хоч був п'яний
Перші фрістайли про життя невдале
Ми ставили як вистави в зали
Ці вуста благали щоб відпустив
Казала що сама прийде та сам прийшов лиш рифми злив
Так стало пусто я взяв в життя відпустку
Надувся чуть не луснув поки не влився в русло
Вчився жити усно та швидко брався до практики
Вивчив сили в русі не знаючи і статики
Боявся тої тактики просто в такт текти
Клав на космічні знаки в стилі схильність до математики
Хотів знати як те що є твоє впізнати
Та лиш в снах як спав я взнав що рифма це як лати
Могла мене послати могла маслати з нами
І навіть нанеслась на тих листках в яких писав екзамен
Як саме ми з'єднались полюсами
Як чорна й біла полоса як плюси зі мінусами
Мене крамсало від геніїв записаних на дисках
Так само від мене крамсало моїх близьких
Вдивись в них але не злись від слів зависних
Колись ти злетиш у вись, я впасти вниз встиг
Та мене вміло підхопила та людна
Яка зуміла враз набути статус 'та єдина'
І коли розгар поглинув словесний поєдинок сам з собою завжди закінчується в риму
2
0
246
Не змінилися
Незважаючи що жили час гаючи
Намагаючись спали днями створюючи рай вночі
І позираючи на зорі що ледь світилися
Ми помираючи клялися що не змінилися
І снилося що час застиг та я не встиг змінити або замести
Вплив життєвих злив які перехрестив
Та разом з тим сам став центром перетину
Каркас стесав мостам і впав вперто в тенета
Вбивав в собі в словах естета
Бо з часом відкривалися секрети...
Ви кращі не знайдете силуети
Сам - нізащо. Про них нехай пишуть поети
Зі швидкістю комети серце билося
Вже змилися старі портрети нові сюжети снилися
Напевне на щось взлилися та правда
Зі щастям не змирилася. А Вона була така рада...
А потім наче вибух наче кісток хрускіт
Напевне миль на сто лився той мусор з вуст всіх
Я не міняв свій устрій хотів вчинити 'праведно'
Та це неправильно "не слухай їх їм завидно"
На тормоза жав знов не встигнувши і розігнатись
Та зауважив швидкість з якою серце стало загорятись
Як тормозні колодки
Знов безкінечні ночі й дні короткі
Усе назад в коробки
У досвід - недоробки
А під мінорні нотки сльози несолодкі
Коли переглядав ті фотки
Цікаво доки зжавши зуби у замок
Доля буде тягати мене за поводок
Немов вдох останній такий важкий аж жадний
Усе в собі лиш зжати з усіма при зустрічі лиш ржати
Не знав як можуть виручати тупі жарти
І як кидає в жар то не питай чому награну усмішку повинен залишати
Бачу ти не спішиш відповідати
Краще б зразу дав у ніс цей клятий даунізм
Я просто йшов на компроміс
А не тікав запакувавши все минуле до валіз
Я рятував себе від сліз вигадуючи нові зв'язки
А мої смс-ки вас благали зняти маски
Ні не чекали ласки та нахуй строїти ті глазки
Тіпа класно вам вже на ті куплети класти
Ну ще ясний цей мінливий блядський настрій бабський
Та щоб в хлопів такі закваски
Можна ж було все швидше і завчасно
А час знов ставить пастки
І заставить готуватись до поразки...
Незважаючи що жили час гаючи
Намагаючись спали днями створюючи рай вночі
І позираючи на зорі що ледь світилися
Ми помираючи клялися що не змінилися...
2
0
207
За сараєм...
Я був неправий тисячу разів і сотні помилявся
Елементарних вже не виучу азів, даремно клявся
Я не отримав від життя призів, хоч їх кради
Бо мозок аж присів від обіцянок, що беру в кредит
На гру ходив, що називаю просто – стан душі
Освіченим не став, просто листав вірші
Посвідчення дістав – сховав свідомо, щоб не бути іншим
Тепер відомо через що, та не судомить більше
Не згадую я про колишніх, не мрію про майбутніх
Це лишнє, є стан присутній – жити по суті
Біди не пасуть тих хто навік заснуть встиг
Сам собі кажу «ти слів ніколи не забуть тих»
Стій до кінця, навіть коли не знаєш що в кінці чекає
Лиш не втрачай свого лиця, спутавши пекло з раєм
Про все дізнаюсь лиш в процесі, коли догораю
Душа уже не в стресі, а хрест хай буде за сараєм
2
4
286
Сліди людини
А я далі не збагну чого все ще мну його
Твій номер телефону на огризку паперовому
Лиш ставлю риску і перо ломлю
Як пробую цю вроду описати прозою
Лиш сльози лью а проба залишилась злобою
Яка викликає фобію нестачі
Я в мікрофон зібю цю риму без ніякої подачі
Тепер чекаю передачі я зворотної
Але зробивши крок вперед зайшов за поворот без жодної
Живої думки на повернення, а моє звернення
Ігнорує як досить часто струм - заземлення
Моє приземлення виявилося твердішим
Ми грішим, та вирішив лишитись з грішним віршем
Між іншим це була її ініціатива
А я навіть без краплі пива
Це вища сила мене тоді носила
Вона сама мене про це просила
Напевне тому і загасила моє молумя
І не горимо вже двоє тільки тону я
Мрію бетонну створюю та вдома сам спорю я
З собою, це я спокійний ти не даєш спокою
Я однією би рукою все змінив
Та тих подробиць тисяча а я як сищик дивлюсь вище
Бачу ви ще ні, бачу ви все ще
Хоч ти ще у грудях не щеми, ще мить і втеча
Та не розбещу я в собі інстинкт тварини
Хоч відчуваюсь нею щохвилини
Я би з інстинктом балерини вискочив з цієї плутанини
Убив в собі клітини, змив сліди людини…
3
0
185
Собі подібних
Ви зліпите собі подібних коли підете
Ви злі тепер, як пси все мітите
Ви сліпите самі себе погаслим світлом
Я не жалів тебе допоки сам не учинив так підло
Я на репід знов ставлю світ так легше в слід
Минулих літ як слід сховати стид
Я майже встиг на тих вустах застиг навмисне
Та тишина ще до тепер краєчок серця тисне
А тоді слова спонтанно лилися фонтаном
Я їх на вус мотав кружляв у танго
Разом із сленгом я був зеленим
Так впевнено і наполегливо із світлом денним
З нічними вогниками і напів обпавшим кленом
Прискорював я швидкість крові у венах
Я переконував себе що все не просто так
Я денсав змінюючи кроси і на пляжі босим в такт
Жив нестандартно й вперто не для понту
Не варто було ті конверти дерти і у вогонь ту
Правду, тому і на десерт ту зраду
Така вже карма скільки людей й все марно
Так мало було мені потрібно для днів плідних
Та як піду чомусь не зліплю я собі подібних.
3
0
177
Ангел
Я сам собі простив все що проспав або не встиг
Я сам в собі взірвав тротил в сто сил, жаль холостий
Я вже остив, я не палаю і не мерзну
Я сам себе занапастив, тому й завмер звук
Тому не стер з рук свою вину
Досить майстерно приховував одну для вас невидиму
Я вже не видам ту збірку тез, не розповім про текст
Цей римовий протест поставив замість ніг протез
Не зміг в процес влитись з тими кого люблю'
Сука нейтральний нуль не мінус і не плюс
В думках топлюсь, цей крах іще терплю
На себе злюсь, бачу лиш вихід шию і петлю
Згадую ту коноплю, що в серці пожар їсть
Зла не бажав і ніколи не давив на жалість
Та є межа і походу за нею я лишаюсь
Я сука знов лажаюсь…
Тобі бажаю полетіти так як я хотів
Щоби завмерли вдохи ті, з пристрастю без похоті
Вибач за марні спроби ті – одіти крила
В мене нема їх, а ти на двох не маєш сили
Я ледве себе стримав та написав ту правду в римах
Все в тебе вкрав та не підтримав
Такий стан справ, та вітром або димом
Роздую я для нас вітрила, бо ти єдина…
1
0
213
...
І далі все тримається на чесному слові
І утече знову злодій, хоч причетний до змови злої.
І щоб я не коїв моє плече тягне вдвоє ніж твоє
Хоч час тече ми в застої і хочем ще хоч не встоїм
А в застольї віддам честь тим хто нас доїть
Бо він десь на престолі а ми в атстої атстої
Так напостой тягнем по сто і
Зранку виєм-стогнем бо стали з ноги не з тої
Це не 'княгинен' нас споює, ніхто не винен з героїв
Від половини вини не загинуть ті двоє
Я знов заглиблююсь в спорі, чи доснаги вам лавсторі
Що гине і вскорі відправить всіх в крематорій
Цих алегорій мільйони, сотні риприз
Сьогодні у безсонні з ними в унісоні завис
Змінюю справ значення - міняється суть
Тепер я клав на наше блядь побачення - вони вже ссуть
Чи донесуть оті слова до твого мозку хоча б лоскіт
Коли не просто в доску а у доску рівну й плоску
Я свою плоть-стру, щоб ти відчув тепло-струн
Як запекло-спру все на електро-струм
І ту іскру я пронесу як пулю у віску
Із всіх паскуд зніму луску як єнот-полоскун
Може фрістайлу по разку я бачу ігру скул
Для мене це є справжній андерграунд і олдскул.
1
0
232
Пару фраз
Я згадую і те що згадую мене не радує
Наче щось вгадую і завмер як статуя
Коли вона вже перестане та й не стану я
Робити різкі рухи хоча уже ходили слухи
І я вже вдруге в центрі цієї напруги
Неначе центрофуги
Нас двоє плюс ще там за її спиною
Не скажу що стоять стіною і що зі мною
Я мовчу а вона говорить
А в середині я кричу та зовні я суворий
Неначе хворий і в очах двоїться
Та ти ж для них чергова молодиця так за для годиться
Щоб було з ким провести час коли не спиться
Та промовчу бо бачу відповідь в її зіницях
'А в мене нова спідниця'
А голос черствий навіть наглий
'А як у тебе справи'
Та казати не маю прав що до тепер тобою спраглий
Тільки поправий крос я правий
А насправді виглядав як лось від тієї вправи
Знав би взяв би більше трав від тієї травми
Так, я мовчав напевне й ти мовчав би
Та для таких випадків сміливості не позичати
Та наслідки її мінливості затиснули в лещата
Невпевненість дівчат заставила кричати
Я це передбачав і через те почав мовчати
3
0
283
...
Шукаю вихід у безвиході, коли вхідні на "тихо" і
Вихідні проводиш ти худі.
Коли однакові на лихо дні,
Коли ти в худі, а на ній лиш бігуді.
Коли усі нудні, гості стервозні,
І відчуття пізньої осені,
Кричати може досить - ні,
Він не запросить, та я навіть не зібрався взути кроси, ні.
В думках знов розбаланс з химерних поз скинув баласт.
В потертих, у верхньому залазь мене не парить це якраз,
Мене не вдарить цей нюанс, що я неправий.
Своєю правдою дубась - мені це мозок вже не вправить.
Наносив травми мені твій нрав правильний
Час крали правила, я клав на них
Страждав від справ праведних, став праведним?
Бабла не заробляв тим що писав їм мемуари з рим.
Та чорт із ним, з цим нічого вже не зроблю.
Цим паром з вуст лиш з рота дим, виходить себе гроблю.
Сам себе топлю? Що за садомазо?
Я випив Cold Flu - не мої соплі вже розмазуй.
Збився відразу, в лати влазив, втрати враз злив.
Вже не добрати фрази без образи.
В мене відраза бути безвідказним,
З цим не воскресну до небес, здохну як пес від сказу
Я весь від спазму постать власну корчив
Бо не повірив в казку - значить кризис творчий.
Сам собі вирив пастку - так це ризик хоч вий,
Приміряв маску тому обличчя вираз вовчий...
0
0
278
...
Глибина думок глибше заглиблена
Зжимає мозок у комок і голови нема
Тема невидима не значить неіснююча
Свідомість мені віддана, але вгамуючи
Усі конфлікти й сварки, наводжу справки
Чим день тим вищі ставки у відповідь три крапки
Я вкрав три факти, перший - час, що чинить інфаркти
Другий - поправки, що створюють у кармі нефарти
Варто зазначити, відкинувши мандраж
Третій факт кожен день бачите - це вибір ваш
Він як міраж, бо пожалкуєш двічі
Коли при зустрічі із відчаю у вічі кожен лічить
Правда калічить, кривить обличча
Ти думаєш про вічність і коли це все закінчиться
Правда - моя провидиця, видно до всіх прийде ця
Мить, коли до Отця звернутись прийдеться
А поки що все просто як в школі А Б Це
Я палю свічі з воску вибираючи те або це
На суд ми підем з повним ростом, але з яким лицем,
І кожен день лиш новий поступ з'їдає нас живцем...
1
0
242
