إيمانٌ زَائِف
بعدَ أعوامٍ مِن الخيباتِ، ها أنا قد عدتُ مُنكسرًا ها أنا والدِماءُ على أناملي لَم تجفُ بَعد جنديٌ كَدمية تَتحركُ بِحبالٍ زائِفة، لكن هذهِ الحِبالُ قد تَلفَت، وبِهزة واحدة سَأسقطُ طريحًا مَخالب النَدم تَنهش بي، أبَات الدِفاع عن وطنِي ذَنبًا؟ لكن هَذا لَيس وطنًا، يُفقد الأطفالُ أبائِهم هذا ليس وطنًا، يَترك الحرب وَسيلة لِحياةٍ فَانية أليست جميعُ الأوطانِ تُؤمن بِالسلامِ كَما وَطني؟ كيف باتَ إيمانُهم زَائفًا؟، كيف باتَ قتلُ الأنفسِ هينًا! ها أنا قد عدتُ، أطفو بِسماءِ انكساراتِي لا أفقهُ كَيف أواصلُ الحياة!، قد سلبتُ أنفس كيف أحيا! ها أنا قد عدتُ، أضعُ ثُقل رأسِي على ساقيكِ علَّ ضجيجُ أفكاري يرأفُ بي أكتافِي تميلُ لِلسقوط، هل لا بأسَ بِالبكاءِ قليلًا؟ هل ستُواري ضِعفي عن العالم؟ أناملُكِ تُربِّت على رأسي، أشعرُ بها تُربِّت على رَوحي الدَامية هل لا زلتُ إنسانًا بِنظرك؟ ألم يقتاتُ الكُره ما شيدتهُ بقلبكِ من حبٍ؟ ألم تُفارقي ظِلي بعد؟ لَقد أرهقتُ من المقاومة، عَانقيني بين ذِراعيكِ عسانِي أجدُ بين ثنايا الحُلم مكانًا أحيا بهِ
2020-08-02 03:46:30
5
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2232
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2430