Satellite

Анна Яровая

C'è un satellite sull'orbita di un pianeta. La sua atmosfera è chiara, bella, netta... Ci vivono gli uomini che hanno pelle scura, E credono quegli uomini nel loro gran futuro... Finché un'asteroide non li faccia svanire. E noi, uomini della Terra, ci potremmo rinvenire... Saremo cancellati dalla faccia del pianeta nostro - Perché l'Uomo è il più grande mostro! СПУТНИК Есть спутник на орбите одной планеты. Его атмосфера - ясная, красивая, прозрачная... Здесь живут люди с темной кожей, И они верят в своё великое будущее... Пока какой-нибудь астероид не заставит их исчезнуть. Так же и мы, люди с Земли, могли бы прийти к этому... Мы будем стерты с лица земли - Потому что Человек - самое большое чудовище!

2021-08-15 10:53:50

7

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Станислав КРАЙНОВ

Спасибо Анна что написали прекрасное произведение. Оно в тысячу раз опередило даже затмило подобно солнцу Купидона.Вы талантливая и одаренная поэтесса.Поздравляю вас с победой.

Відповісти

2021-08-15 13:19:13

1

Анна Яровая

@Станислав КРАЙНОВ Ну Вы сравнили...Ваш Купидон - капитальное произведение, поэма. А здесь малая форма, к тому же открою секрет: итальянцы вообще не признают рифму в стихах...Так что с их точки зрения стих слабоват))

Відповісти

2021-08-15 13:50:59

1

Станислав КРАЙНОВ

@Анна Яровая спасибо за комплемент хотя вопрос о том что лучше и хуже спорный.Дело в том что вы написали большое произведение .Тем более на иностранном языке с переводом .Это большой труд.Так что Купидон в сравнение с ним более хотя это и поэма нельзя считать чем то крупным произведением. Да и ваше произведение намного содержательнее и лучше моего.Больше у вас живых нравственных ярких эпизодов.

Відповісти

2021-08-16 00:37:29

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10904

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

61

4

8034