Споріднена душа
Ти моя споріднена душа...
Частинка серця, дуже так важлива.
Я пам'ятаю, як роки тому
про щось у Всесвіту молила.
І Всесвіт дав мені страждання й горе.
І темну ніч, усіяну зірками.
Ти моє безкрайнє та холодне море.
Життя, що вкрите помилками.
Зізнаюсь чесно. Мрію лиш про сонце.
Що зцілить душу знов мою.
Прошу у Всесвіту... Я сиджу край віконця.
Щоб захистив тих кого люблю...
Моїй спорідненій душі.
Я не хотіла тебе обирати.
Я лиш прошу, мене почуй.
Не дай же долі знов себе зламати!
______🌷______
Вірш з роману "Цвинтар тюльпанів". Присвяченій одному з важливих героїв
2024-05-04 20:20:58
7
3