08.09.2001

Ден Щусь

(18+)
Пітьми підступні щупальці паплюжать сни, Ти не бачиш, але небо розлітається на друзки. Можливо ти не такий вже й божевільний, Хоч голоси намагаються довести твою нормальність. Смерть переслідує повсюди, куди не глянь, Вона з тобою, обдаровує холодною любов'ю. Ти не помиляєшся, якщо шукаєш дорогу В лісі мороку минулих своїх життів. Але пам'ятай, важливо озиратися навколо, Неба уламки падають на землю, Лише питання часу, коли один із них впаде на тебе. Ти не божевільний, і не псих, і не з нормальних, Один з мільярдів стражденних душ, Котрі намагаються надати сенсу своїй ході в нікуди. Життя таке, що змістовна в ньому лише смерть, А все навколо, і в тобі, на розсуд власний дано. Ти не програєш, якщо підеш не так, як інші, Ти не виграєш, якщо піднімешся на вершину гір, Все що отримаємо в кінці своїх страждань Єдина змістовна і така холодна смерть. В цьому вся безглуздість і чарівність нашого життя..

2021-05-08 19:01:40

Інші вірші поета

.-.-.-.-. Заклик собі, щоб згадати усе Нащо ти раниш себе? Просто забудь! 12.34.21

Інші поети

Анастасія

@onishchak

Arin lee

@XxunchartedXx

Janocska

@Janocska

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

2592

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1542