08.09.2001
(18+)
Пітьми підступні щупальці паплюжать сни, Ти не бачиш, але небо розлітається на друзки. Можливо ти не такий вже й божевільний, Хоч голоси намагаються довести твою нормальність. Смерть переслідує повсюди, куди не глянь, Вона з тобою, обдаровує холодною любов'ю. Ти не помиляєшся, якщо шукаєш дорогу В лісі мороку минулих своїх життів. Але пам'ятай, важливо озиратися навколо, Неба уламки падають на землю, Лише питання часу, коли один із них впаде на тебе. Ти не божевільний, і не псих, і не з нормальних, Один з мільярдів стражденних душ, Котрі намагаються надати сенсу своїй ході в нікуди. Життя таке, що змістовна в ньому лише смерть, А все навколо, і в тобі, на розсуд власний дано. Ти не програєш, якщо підеш не так, як інші, Ти не виграєш, якщо піднімешся на вершину гір, Все що отримаємо в кінці своїх страждань Єдина змістовна і така холодна смерть. В цьому вся безглуздість і чарівність нашого життя..
2021-05-08 19:01:40
2
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2842
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2908