Нащо ти раниш себе? Просто забудь!
Нащо ти раниш себе? Просто забудь... Від частого болю серце сліпе, А думки, давно вже про смерть... Ти втікаєш, знаю, далеко-далеко У фантазіях, до світу, де ти не сам, Де існує й для тебе взаємна любов. Тільки від цього, прокидаєшся ще в пітьмі, І знову зриваєшся на беззвучний крик! Таке життя, та й ти вже звик... Тільки чому раниш все ще себе? Просто забудь і спробуй - іди, іди! Я знаю, як ранять болю шипи, Як буває згорає в серці клята любов... Проте, дивлячись вночі на зірки, Не дай болю розум огорнути в туман! Просто забудь-як зірка все сильніше гори, Силою волі дихай повними грудьми! І хай там що, просто забудь - та біжи!
2020-02-28 12:33:37
3
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4505
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4622