Колискова

Богдан Аркуша

Вечір. Намагаємось схопити останній сонця промінь. Зорі. Місяць. Нам світитимуть цю ніч. Подивімося на небо, тільки нам: мені з тобою Простеливсь Чумацький Шлях і Великий, й Малий Віз. А потім закриймо очі, на якусь, не більше, мить, Лиш послухай, чуєш тишу? Все поснуло: соловейко й мати спить. Лягай і ти, в мої обійми, лягай, тебе я заколишу.

2019-04-25 17:23:59

Інші вірші поета

Нащо ці пекельні муки? Весняний сад Любов любові може буть сильніша... Що ж написати?

Інші поети

Sophie

@DilaraAydin10

Anasteicha Rein

@Anasteicha_Rein

ArDen

@ArDen

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3631

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16987